31 жовтня в ІДГУ під керівництвом викладача кафедри соціальної педагогіки, соціальної роботи та фізичної культури Вікторії Маніти проведено семінар «Булінг. Проблеми шкільного сьогодення».
Модератором заходу стала заступник директора з виховної роботи спеціалізованої загальноосвітньої школи №1 ім. О.В.Суворова І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови м. Ізмаїл Гаврюшкіна Ольга Федорівна.
На захід були запрошені фахівці Центру громадянської освіти ІДГУ, які донесли до студентської молоді важливість проблеми булінгу в українській школі та суспільстві.
Мета семінару: ознайомити майбутніх вчителів з поняттями «булінг», «шкільний булінг», виробити систему дій при виникненні булінгу в навчальному закладі.
Завдання семінару: надати інформацію про причини, прояви та наслідки шкільного булінгу, виробити важливі навички міжособистісної взаємодії учасників навчально-виховного процесу з профілактики шкільного насилля, сформувати систему психолого-педагогічних дій з протидії шкільному булінгу, удосконалювати навички ефективного спілкування та раціональної поведінки майбутніх вчителів під час конфліктів.
У межах заходу Ольга Федорівна, як практик, ознайомила учасників з теоретичними засадами проблем в шкільному середовищі, розповила про стратегію поведінки дорослого та технологію реагування на виявлені або встановлені факти булінгу.
«Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, розсмокчеться, але це не так. НЕ МОЖНА УДАВАТИ, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ. Я не рекомендую пряму розмову батьків з батьками, адже це може погіршити ситуацію, якщо рівень їхньої психологічної грамотності звичайний або середній», – наголосила соціальний педагог.
«Допомога дорослих дуже потрібна в будь-якому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю. Україна – в першій десятці країн Європи за поширеністю булінгу з-поміж 11-15-річних школярів. Вона залишила далеко позаду не лише найбільш соціально благополучні Данію чи Норвегію, але й, приміром, Угорщину та Грецію. Чи не вперше в Україні заговорили голосно й одверто про цю проблему», – зауважила директор ЦГО Наталія Будзило.
«В українських школах педагоги замовчують проблему булінгу, бо бояться зайвих проблем, розслідувань, кримінальних справ. А то й не розуміють, що їм робити з цим усім. Іноді значення має, ким є батьки дітей, наскільки вони заможні чи впливові.
Дорослі не зможуть ізолювати дітей від важких ситуацій і переживань. Це вічна й невід’ємна складова життя», – додала фахівець ЦГО Світлана Кравченко.
«Діти булять, бо шукають спосіб висловлення агресивних почуттів, а також через власні страхи ізоляції. У такий спосіб намагаються позбутися відчуття безпорадності. Треба вирішувати, а не замовчувати чи заперечувати проблему. Це особливо актуально в такому посттоталітарному суспільстві, як українське», – пояснила фахівець ЦГО Наталія Рябова.
«Інколи діти роблять це, бо самі пережили насилля над собою або ж не розуміють, якими мають бути межі в стосунках.”Сам винен”, “стань на його місце”, “будь вище цього” – найтиповіша реакція дорослих, яка призводить до хибних наслідків. Щоб припинити булінг, його треба визнати. Але в консервативних українських школах намагаються уникати конфліктних питань», – переконана Вікторія Маніта, викладач кафедри соціальної педагогіки, соціальної роботи та фізичної культури.
Тема семінару спонукала до роздумів як викладачів, так і студентів. Усі отримані знання знайдуть своє конструктивне русло та пройдуть відлунням по навчальним закладам, де працюватимуть майбутні вчителі.
Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти
