Наприкінці березня – на початку квітня 2017 р. доцент кафедри української і всесвітньої історії та культури Віктор Дроздов взяв участь у програмі «Open World» («Відкритий світ») та відвідав Сполучені Штати Америки. Програма «Відкритий світ» є програмою Уряду США, що фінансується Центром лідерства при бібліотеці Конгресу США й адмініструється American Councils (детальніше про програму за посиланням). Тема, за якою Віктор Володимирович брав участь у програмі, називалася «Чесність у вищій освіті». Програма мала на меті ознайомити делегатів з досвідом упровадження практик академічної доброчесності у вищих навчальних закладах США.
Поїздка до Сполучених Штатів залишила багато приємних вражень та, безсумнівно, буде одним з найяскравіших спогадів у моєму житті. Екскурсія Вашингтоном, життя у приймаючій сім’ї, нові знайомства та поїздка до узбережжя Атлантичного океану викликали бурхливі емоції, про які можна розповідати не одну годину. Але в цій статті я хотів би поділитися досвідом, який отримав при відвідуванні університетів штату Північна Кароліна, щодо питань розвитку академічної доброчесності, боротьби з плагіатом та функціонування Судів честі.
Питання розвитку академічної доброчесності у вищій освіті є одним із напрямів моєї професійної діяльності. Участь у програмі «Відкритий світ» стала можливою завдяки Проекту сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP), в якому я є координатором від ІДГУ. Про роль цього Проекту, що також реалізується Американськими радами, в установленні принципів академічної доброчесності в ІДГУ не раз згадувалося в публікаціях на сайті нашого університету та місцевих ЗМІ.
Спочатку стисло розповім про саму програму візиту до США. Вона тривала 10 днів та умовно поділялася на дві частини. Перша із них – загальна для всіх груп (а їх від України було чотири) – проходила в місті Вашингтон, під час якої для делегатів було проведено орієнтаційний семінар та екскурсію бібліотекою Конгресу і Вашингтоном.
Наступна частина, що тривала тиждень, стосувалася заявленої тематики і проходила в одному із штатів. Я входив до складу делегації, яка відвідала навчальні заклади столиці Північної Кароліни – м. Ралі, а також інших міст – Дюрем та Чапел-Гілл. Разом зі мною в цій групі були ще чотири делегати – співробітники Міністерства освіти і науки України Михайло Голубєв, Тетяна Панченко та Оксана Зарванська, а також заступник декана юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Вікторія Васильчук. Друга група відвідала навчальні заклади м. Модесто (штат Каліфорнія).
Програма в Північній Кароліні, яку підготувала нам партнерська організація «International Focus» (директор програм «Відкритого світу» – Марія Адоскіна), була достатньо насиченою та професійно організованою, адже ми змогли відвідати різні типи навчальних закладів, що дозволило сформувати більш системне уявлення про вищу освіту США. Серед закладів вищої освіти були: 1) Дюкський університет (Duke University) – стабільно посідає місце у рейтингу найкращих вишів США; його кампус включає майже 36 квадратних кілометрів у м. Дюрем; 2) Центральний університет Північної Кароліни (NC Central University), юридичний факультет – державний, історично афроамериканський університет у системі вищих навчальних закладів Північної Кароліни; 3) Університет Північної Кароліни в Чапел-Гілл (The University of North Carolina at Chapel Hill) – заснований у 1789 році, а в 1795 році відкрив свої двері для студентів як перший державний університет країни; UNC має репутацію одного з найкращих університетів світу; 4) Коледж Мередіт (Meredith College) – заснований понад 100 років коледж для дівчат, що налічував тоді всього 200 студенток; на сьогодні він знаходиться у національному рейтингу, а кількість студентів зросла до майже 2 000 осіб; 5) Дюремський громадський технічний коледж (Durham Technical Community College) – повноцінний громадський коледж, що обслуговує округи Дюрем та Орендж і приймає студентів без обмежень, допомагаючи їм визначитися з професією. Також до програми було включено відвідування Північної старшої школи (Northern High School), бібліотеки Ханта (Hunt Library) та офісу конгресмена Джорджа Холдінга. Слід відзначити, що всі навчальні заклади підготували інформативні презентації, провели екскурсії та організували можливість спілкування й обміну досвідом з різними категоріями учасників освітнього процесу – від адміністрації та викладачів до студентів.
Яких же висновків я дійшов під час програми та чого можна повчитися в американських колег? Спробую сформулювати це у кількох тезах:
- Академічна доброчесність – традиція університету.
Якщо в Україні принципи академічної доброчесності лише зараз починають активно впроваджуватися в академічному середовищі, то в університетах Сполучених Штатів доброчесна поведінка учасників освітнього процесу вже давно є нормою, що перетворилася на традицію. Метою дотримання правил академічної доброчесності є створення сприятливої атмосфери для навчання та рівних можливостей для отримання якісної освіти. Цікаво, що порушення правил академічної доброчесності розуміється як посягання на права інших членів університетської громади, а не порушення закону. Головним чинником стримування студентів від порушень академічної доброчесності, передусім, є належність до університетської спільноти.
- Кодекси честі – стандарти поведінки академічної спільноти.
Ще одним важливим інструментом дотримання академічної доброчесності є так звані Кодекси честі. В кожному з вишів, у яких ми побували, існують подібні документи. Вони містять не лише перелік етичних норм, яких повинна дотримуватись академічна спільнота, але й санкції за порушення цих норм та механізми впливу на тих учасників освітнього процесу, які вдаються до різних форм нечесної поведінки. Правила поведінки поширюються на всіх студентів та викладачів, причому, як правило, вони прописані в окремих документах. Важливо, що студенти беруть безпосередню участь у встановленні норм Кодексу та слідкують за їх виконанням.
- Суд честі – незалежний орган розгляду порушень академічної доброчесності.
Зрозуміло, що існування Кодексу честі не вирішує повністю проблему академічної нечесності. Серед основних причин порушень студентами правил академічної доброчесності є брак підготовки, недостатнє розуміння завдань викладача, невміння організувати власний час, велике навантаження тощо. Список санкцій є достатньо широким, а найбільш суворими з них є відсторонення від занять на певний період (як правило, на семестр) та відрахування з університету. Проте, справи про порушення норм Кодексу вирішує не адміністрація університету чи факультету, а так звані Суди честі. Зокрема, цікавим є досвід UNC, де суддями виступають самі студенти (!!!), які пройшли спеціальну підготовку та конкурс. Для деяких студентів участь у таких судах – це своєрідна практика для майбутньої професійної юридичної кар’єри, а для інших – спосіб служіння академічній громаді. Судовий процес над порушеннями академічної доброчесності включає ті ж принципи, що й у звичайному суді (змагальність сторін, забезпечення доведення вини, презумпція невинуватості тощо). Процес ведення справи детально прописаний у Кодексі. При винесенні покарання за порушення академічної доброчесності враховуються певні чинники: тяжкість порушення, умисел, шкода іншим студентам чи громаді в цілому, вплив на репутацію університету тощо. Однак покарання носить виховну мету, тобто студент має, передусім, зрозуміти негативні наслідки свого вчинку.
- Висока мотивація студента – запорука доброчесної поведінки.
Серед важливих чинників дотримання правил академічної доброчесності є те, що студенти мають високу мотивацію до навчання. Це зумовлено тим, що, по-перше, навчання студента безпосередньо пов’язане з його майбутнім працевлаштуванням. По-друге, висока плата за навчання або одержання певних грантів на навчання стимулюють студента до отримання більш якісної освіти. По-третє, студент самостійно формує індивідуальний план свого навчання, що фактично унеможливлює вивчення тих дисциплін, які йому не цікаві. На жаль, у реаліях сучасної української вищої освіти ці чинники не можуть вплинути на мотивацію студента. Проте є ще один чинник, який може суттєво підвищити бажання студента отримувати якісну освіту. Це – зміна підходів до викладання та використання різноманітних «динамічних» форм навчання, зокрема інтерактивних технологій із залученням широкого спектру електронних освітніх ресурсів. Крім того, повинні й змінитися форми і критерії оцінювання знань, а звичайне відтворення матеріалу із конспекту на семінарському занятті має назавжди відійти у минуле. Але й тут є певні проблеми, адже для цього потрібна висока мотивація викладачів, якої часто бракує.
- Формування навичок академічного письма – головний засіб подолання академічного плагіату.
На відміну від українських університетів, які приділяють велику увагу створенню системи виявлення плагіату (в американських вишах такої проблеми не існує, адже всі роботи перевіряються автоматично на наявність плагіату через відомі сервіси, зокрема Turnitin), у навчальних закладах США акцент робиться саме на запобіганні плагіату. Незнання вимог та правил цитування, відсутність навичок написання наукового тексту, невпевненість у власних силах та невміння правильно організувати час – це найголовніші причини плагіату в студентських роботах (зрозуміло, що деякі американські студенти вдаються до нього через власну непорядність). Важливо, що формування навичок академічного письма починається ще в школі. В університетах на першому курсі викладаються дисципліни з основ академічного письма, а також діють спеціальні структурні підрозділи, що допомагають студентам оволодіти навичками академічного письма при написанні навчальних робіт. Так, Центр академічного письма в UNC діє вже понад 20 років, а кількість охочих отримати консультацію складає більше 5 000 осіб на рік. При цьому кількість відвідувань сайта цього Центру досягає 1 млн на місяць. Значну роль у навчанні студентів правил цитування відіграють також бібліотеки.
Підсумовуючи, варто сказати, що впровадити принципи академічної доброчесності не можна за рік або два. Для цього потрібен значно більший час та, найголовніше, бажання більшості членів університетської спільноти. Також мені не хочеться ідеалізувати систему вищої освіти США, адже й у ній існують певні проблеми. Наприклад, менше третини американців мають диплом бакалавра, а середній відсоток магістрів по країні становить 7%. Крім того, залишається нерозв’язаною проблема нерівного доступу до вищої освіти різних категорій населення. Однак в умовах створення в Україні системи вищої освіти, в основі якої лежить студентоцентроване навчання та якість знань, нам необхідно використовувати досвід кращих університетів та, зокрема, практики забезпечення принципів академічної доброчесності в освітньому процесі.
Щиро хочу подякувати за можливість взяти участь у програмі лідерства «Відкритий Світ» та безцінний досвід, якого я набув під час поїздки до США, директорові Офісу Американських Рад з міжнародної освіти в Україні Яремі Бачинському, координатору програми «Відкритий Світ» в Україні Оксані Семенишин, координаторам SAIUP Тарасу Тимочку, Юлії Солодько, Яні Чапайло та ректорові ІДГУ Ярославу Кічуку. Окремо хочу висловити подяку всім організаторам програми у Північній Кароліні та особисто директорові програм «Відкритого світу» в International Focus Марії Адоскіній (Maria Adoskina), фасилітатору групи Іллі Тихонову та перекладачеві Олександру Етліну (Alexander Etlin).
Віктор Дроздов
