Ім’я патріарха Ізмаїльського вишу Олександра Андрійовича Зарудняка в Українському Придунав’ї та його позамежжі, починаючи від далеких 50-х років минулого століття й понині, для його мешканців є незамінним взірцем усебічної освіченості й людяності, природної мудрості й рідкісної порядності, громадянської стійкості й шляхетної інтелігентності, благочестивої скромності й рідкісної працьовитості…
Педагог від Бога, з долею якого пов’язані покоління вирощених ним фахівців, він став свого роду легендою, кожна сторінка якої привідкриває істинну правду про духовну висоту унікального Учителя, незрадливою та одержимою любов’ю якого впродовж усього життя безперестанно була самовіддана викладацька справа та пізнання й пропагування невичерпних джерел Українського Слова…
Доля не була до Олександра Андрійовича прихильною, щедрою – і поготів… Голодне дитинство, обпалена війною юність, збирання у жорстких обіймах повоєнної драматичної щоденності крихіток щастя, здобутих невимовними зусиллями, копіткою працею (настирна й цілеспрямована самоосвіта, бібліотечний технікум, педагогічний інститут, захист дисертації), щоби стати високоосвіченим філологом-україністом, яких у нашому житті буває «раз в ніколи» (нехай простить мені цей парафраз геніальна Ліна Костенко).
Олександру Андрійовичу судився довгий і світлий вік. Він не дожив до свого СТОЛЛІТТЯ всього два місяці. Волею Усевишнього нам, спільній у єдності родині Ізмаїльського вишу, було подаровано рідкісне щастя відчувати тепло Його серця, щедрість Його душі, невичерпність Його досвіду, неповторність Його особистості, унікальність Його мудрості… Про людей, кого Господь забрав на Небо, згадують, пошановують і віддають данину пам’яті переважно у дні поминальні. Але не спімнути сьогодні про 15 ВЕРЕСНЯ, коли народився Зарудняк О. А., неприпустимо. Переконана, що зі мною погодяться всі, кому поталанило принаймні краєчком долі торкнутись до цієї неймовірно чистої оази. Дякую Богові, що в моєму житті сталися «перехресні стежки» з духовною Планетою, ім’я якій – Олександр Андрійович. Гортаю сторінки своєї майже сорокарічної ізмаїльської біографії. У кожному слові – огром щирості й любові, що їх ненастанно випромінював дорогий серцю Учитель….
Доземний Вам поклін і вдячність, світла пам’ять і наша незабудь, Ваша Високосте!..
Професор Галина Райбедюк
