Щорічно 20 лютого Україна вшановує День пам’яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013-2014 років. Цей пам’ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської та національної відваги і самовідданості, сили духу й стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні.
«Герої не вмирають!» – саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів і дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. За цю першу перемогу заплачено велику ціну – понад сто життів. Їх назвали Небесною Сотнею – героїв, які загинули в Києві на Майдані, на вулицях Грушевського та Інститутській. Кожен заплатив за свої переконання найвищу ціну – життя. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати героїв, щоби ми пам’ятали, хто і за що загинув.
***
Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.
(Мар’яна Савка)
