25 грудня 1848 року, а за новим стилем – 6 січня 1849 року в місті Калофер тодішньої Османської імперії народився видатний болгарський поет і полум’яний революціонер Христо Ботев. Він став чи не найшанованішою людиною в болгарській історії після Василя Левського. Коротке життя видатного болгарського пасіонарія, яке тривало лише 28 років, було наповнене суперечливими подіями, але навіть сьогодні він продовжує домінувати в умах і серцях поколінь болгар.
Біля пам’ятника видатному болгарину, розташованому поруч з Ізмаїльським університетом, кілька років поспіль у святкові зимові дні збираються учні недільної школи «Болгарська світлиця» та студенти факультету іноземних мов, які обрали своєю спеціальністю болгарську філологію.
З кожним роком лави шанувальників Ботева стають чисельнішими, а це свідчить про небайдужість мешканців південної Одещини до болгарської історії та майбутнього болгарської мови в Україні. Сприяє цьому освітня діяльність викладачів та студентів нашого університету і колективу вчителів «Болгарської світлиці» на чолі з незмінною директоркою Світланою Кравченко. Зусилля болгаристів направлені на те, щоб Христо Ботев і надалі залишався в історії та пам’яті свого народу як поет, перекладач, журналіст, публіцист, літературний критик, мислитель і революціонер.
На заході до дня народження поета-революціонера учням старших класів було запропоновано невелику віртуальну екскурсію місцями, пов’язаними з Х. Ботевим. Неабияке враження справила монументальна постать увічненого в граніті поета, що височить на фоні Балкан.
Викладачка Олена Берестецька зацікавила присутніх інформацією про молодого Ботева в період його проживання у бессарабському селі Задунаївка, де на честь поета-революціонера теж встановлено пам’ятник. Про задунаївський період життя Ботева розповідають, що там він стає вчителем для малих і дорослих, бореться за Прекрасну Олену і дає притулок Раковському – «Там той ограмотява мало и голямо, бие се за Хубавата Елена и приютява Раковски». В селі молодий вчитель закликав населення приєднатися до священної боротьби болгарського народу за свої національні та громадянські права і свободи. Ці його старання не залишилися безрезультатними – у 1867 році задунаївці взяли участь у зборі коштів на придбання зброї для боротьби болгар проти турецьких поневолювачів. За чутками, Ботеву дуже сподобалася тамтешня дівчина Олена Колева Дучева, якій він часто співав народну пісню «На кладенчето, на изворчето»… Через цю «Прекрасну Олену» молодий вчитель нібито навіть побився з місцевим хлопцем Савою Терзі.
Відтоді минуло багато років, але пам’ять про перебування Ботева в цьому українському селі свято зберігається. На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку, а вулицю, на якій розташований дім, названо іменем поета. Біля школи встановлено бюст колишнього вчителя та створено невеличкий музей.
У просвітницьких заходах до дня народження поета активну участь бере студентка ІІІ курсу факультету іноземних мов Наталія Мінковська. Вона ретельно відбирає наочний матеріал, щоб зацікавити молодших учнів, знайомить їх з народними традиціями та видатними подіями і постатями болгарської історії. Діти відповідають їй радісним настроєм та бажанням вчитись, вважають Наталію гарною вчителькою.
Вшанування річниці народження видатного болгарського поета-революціонера засвідчує, що пам’ять бессарабської болгарської спільноти про Христо Ботева не затьмарена ніякими щасливими чи сумними подіями, він назавжди залишиться прикладом боротьби за свободу і незалежність свого народу, назавжди залишиться національним болгарським героєм: «Хто в грізній битві впав за свободу, той не загине…».
Олена Берестецька, викладачка ІДГУ, директорка
Південноукраїнського центру болгаристики при ІДГУ
