22 серпня 2022 року директор Інституту української мови Національної академії наук України, доктор філологічних наук, професор, почесний професор ІДГУ Павло Юхимович Гриценко – знаний в усьому світі лінгвіст, україніст, славіст, діалектолог, який став (і, переконані, ще стане) учителем для багатьох філологів і нашого вишу – провів в онлайн-форматі лекцію «Мовна ситуація в Україні: сучасний стан і візії майбутнього». Цей без перебільшення грандіозний захід був організований проф. Мотокі Номачі із Слов’янсько-Євразійського дослідницького центру Університету Хоккайдо та до нього долучилися прогресивні вчені з усього світу (США, Німеччини, Польщі, Японії, Італії, Норвегії тощо).
Павло Юхимович глибоко проаналізував історію розвитку і становлення української мови від початку другого тисячоліття н. е. до сьогодення, наголосивши на тому, що навіть у періоди бездержавності й утисків, яких наша мова зазнавала від імперської політики ворога, вона жила і розвивалася як духовна основа етносу.
Критичний погляд лектора був звернений і на 30-тирічну історію буття української мови як державної, в умовах мовної політики Незалежної України за різних законодавчих ініціатив, зокрема й одіозного мовного закону «Ківалова-Колесніченка», який, до речі, було скасовано значною мірою завдяки наполегливості та науковій аргументації пана Гриценка на засіданнях Конституційного Суду України.
Бачення сьогодення української мови, як і візії майбутнього, на жаль, проходять крізь призму війни росії з Україною, в якій Україна обов’язково переможе (в цьому переконанні ми додатково зміцнилися, відчувши підтримку світової наукової спільноти власне на лекції). Тому, на думку П.Ю. Гриценка, розвиток української мови в Україні триватиме по висхідній. Війна завершить епоху «руського міра» в Україні, завершить існування дотеперішньої моделі функціонування, поширення російської мови в Україні, закріпить і утвердить результати мовної українізації соціуму. Утвердження української мови як державної стане передумовою і для гармонізації забезпечення мовних потреб інших корінних народів та представників національних меншин. У суспільстві зростатиме зацікавленість і загальна позитивна аксіація української мови, як і в цілому – підтримка україноцентричних ідей. Зміцнення мовної українізації тісно поєднуватиметься із політичною українізацією – створенням якісно нової Української Держави, що визволила себе від попередньої імперської залежності.
У таких умовах в Україні незмірно зростає роль гуманітарних знань, роль українського мовознавства, адже розуміти, вивчати, прогнозувати і скеровувати мовний розвиток – це складні й невідкладні завдання, до яких готуються і багато в чому вже готові українські мовознавці. Окремим завданням лінгвістів лектор уважає очищення інформаційного простору навколо мови від цілеспрямованих нашарувань неправди, різноманітних маніпулятивних побудов, використовуваних задля досягнення певних політичних планів. Крім того, важливим завданням залишається поширення в соціумі того обсягу лінгвістичних знань, які необхідні для формування основ мовної екології, твердої внутрішньої настанови на розуміння сакральної цінності рідної мови, діалектного мовлення як простору оприявнення народного мовотворення.
Завідувач кафедри української мови і літератури – д.філол.н. Колесников А.О.
