Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що дотепер все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі.
З нагоди річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників відбувся мітинг та покладання квітів до пам’ятника Невідомому солдату, в якому взяли участь викладачі та студенти факультету української філології та суспільних наук, голова студради та представники Центру громадянської освіти ІДГУ.
Особливі слова вдячності були звернені до ветеранів, яким нинішнє й майбутні покоління зобов’язані життям.
Усі присутні низько схилили голови перед загиблими та вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання.
Ціною надзвичайних, нелюдських зусиль українці змогли вижити у таких умовах та звільнити власну землю від чергових «визволителів». Ця перемога здобувалася ціною мільйонів життів та скалічених доль. По закінченні війни в Україні не залишилося практично жодної родини, яка б не зазнала втрат. Тому вклад українського народу у перемогу над нацизмом є неоціненним. Ми ніколи не забудемо про неї і завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав своє життя, захищаючи власну землю від загарбників.
З метою закріпити й увіковічити історичну пам’ять, День визволення України від фашистських загарбників 28-го жовтня 1944-го року був вписаний до національного календаря сучасної України. Це відідбилося в Указі Президента незалежної України № 836 від 20-го жовтня 2009-го року.
У цей нелегкий для країни час, подвиг ветеранів додає нам сил та наснаги у нинішній боротьбі за свободу, незалежність та суверенітет України. Ми шануємо і пам’ятаємо всіх, хто захищав нашу землю від німецько-фашистських загарбників, і пишаємося героями, які сьогодні відстоюють нашу незалежність і захищають нас кожен день.
Десь там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче пеклом знавісніла битва…
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва
За тих синів, що не вернулись з бою,
Сміливо йшли в останню штикову
Й навіки падали в траву…
Десь там, в історії…
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері…
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!
Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти ІДГУ
