Ізмаїльський державний гуманітарний університет Новини | Ізмаїльський державний гуманітарний університет - Part 16

Молоді науковці успішно пройшли передзахист дисертаційних робіт
Передзахист диссертаційних робіт на базі випускової кафедри загальної педагогіки, дошкільної, початкової та спеціальної освіти ІДГУ

18 вересня 2018 р. на базі випускової кафедри загальної педагогіки, дошкільної, початкової та спеціальної освіти ІДГУ, за участі професорсько-викладацького складу кафедр загальної та практичної психології; англійської мови та перекладу; управління підприємницькою та туристичною діяльністю; аспірантів нашого університету відбулася важлива наукова подія – попередній захист дисертаційних досліджень.

 

Свої наукові досягнення представляли:

Галущак І.Є. «Теоретико-методологічні засади формування правової компетентності майбутніх економістів в умовах вищої школи», дисертація подана на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти (науковий консультант – проф. Кічук Я.В.).

Офіційні рецензенти: д. екон. н., проф. Захарченко В.І.; д. пед. н., проф. Рашидов С.Ф.; д.пед. н., проф. Князян М.О.

ФУАІД за чисте місто!
Екологічна акція в Гагарінському ліску в Ізмаїлі

У суботу, 22 вересня, в Гагарінському ліску в Ізмаїлі пройшла екологічна акція, в якій взяли участь близько 60 осіб – курсанти ДІ НУ «ОМА», студенти ІДГУ, ДФ МРТ ГУЇТ(Ізмаїльський Військово-морський ліцей), учні СОУПа Ізмаїл та просто небайдужі городяни.

 

Наш факультет не міг пропустити такий захід і тому на чолі з деканом факультету ФУАІД Мізюк В.А. і викладачем Дмитрієвою М.В. студентське самоврядування факультету бік обіч взяли активну участь з іншими учасниками в цій акції.

 

Організаторами акції є редакція інформаційного медіа-ресурсу «The Izmail Times» (головний редактор – Юрій Берлінський) і представники Благодійного фонду «Агентство інвестицій та розвитку південного регіону» (голова правління – Валентина Стойкова).

 

Разом вони очистили територію Гагарінського ліску від твердих побутових відходів. Відзначимо, що все сміття централізовано вивозилося співробітниками ізмаїльських комунальних служб, в чому активістам допоміг Ізмаїльський міський голова Андрій Абрамченко.

«Святий патріотизм» (Н. Зборовська) Василя Стуса
Університетський місячник заходів з нагоди Дня Незалежності

Збігає до кінця університетський місячник заходів «Україна суверенна: від витоків до сьогодення» з нагоди Дня Незалежності. Разом із ним завершується драматичний вересень, який насильницьки вирвав із життя в 1985 році одержимого борця за українську державність, унікального Поета, свідомого Громадянина, полум’яного Патріота, великого Гуманіста сучасної епохи…

 

Відомий письменник сьогодення Сергій Жадан, отримуючи премію імені Василя Стуса 20 травня 2017 року, підкреслював, що важливість поетової «присутності в нашому просторі є настільки очевидною та затребуваною, що навіть повторення всім відомих речей, пов’язаних із ім’ям та письмом Стуса, видається все ж необхідною. Ця важливість та актуальність великою мірою й призводить до того, що будь-яка розмова про поета зазвичай виходить далеко поза межі літератури». Це, безумовно, одна з розгадок таємниці феномена цього неординарного митця слова, громадянина, людини, ключової постаті національного духовного життя останніх десятиліть. Його безапеляційно можна вважати символом своєї епохи, «архітектором на будові духовного храму України» (М. Горбаль). Саме йому в часи «українського безчасся» (І. Дзюба) випало, за словами Н. Зборовської, гідно підтримати «українську метафізичну традицію “святого патріотизму”»; в його творчості «поетично закодовано індивідуалізований вихід українства з духовного рабства». Своєю правозахисною діяльністю й художньо-публіцистичною творчістю В. Стус переконливо довів, що поза національним ґрунтом не можна говорити не тільки про культуру, а й про духовність узагалі, що «немає способу обминути національне по дорозі до духовного спасіння» (М. Шкандрій), що «людина входить у людство через національну індивідуальність» (М. Бердяєв).

Мир потрібен нам усім
Майстер-клас «Мир потрібен нам усім»

20  вересня в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті  відбувся майстер-клас «Мир потрібен нам усім» до Міжнародного Дня Миру.

 

Мета: виховувати повагу і толерантне ставлення до людей всього світу, дати дітям знання про те, що на нашій планеті є багато країн, в яких живуть люди різних національностей і головне навчитися жити та працювати заради миру.

Організатори: представники  Центру громадянської освіти  Наталія Будзило, Світлана Кравченко і Наталія Рябова.

Учасниками  заходу стали:

Діти середньої групи дитячого садочку «Дельфінятко» м. Ізмаїл.

Завідуюча д/с  «Дельфінятко» Георгіу Людмила Савеліївна.

Методист д/с «Дельфінятко» Димитрова Ольга Констянтинівна.

Вихователі д/с  «Дельфінятко»: Чумаченко Олена Володимирівна та Іванова Наталія Олексіївна.

Студенти педагогічного факультету ІДГУ, групи № 260(дошкільна освіта): Бричак Ганна, Голобородько Аліна, Доні Марія, Слюсаренко Катерина.

Студенти педагогічного факультету ІДГУ, група № 21,  (психологи), викладач кафедри загальної та практичної психології  Прокоф’єва Людмила Олександрівна.

«Людина створена природою для миру, а не для війни, народжена для радості, а не для горя. Без миру немає дитинства, немає майбутнього.

Плеяда нових аспірантів ІДГУ
Вручення аспірантських посвідчень дев’ятьом майбутнім докторам філософії

17 вересня в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті вперше відбулись урочисті збори аспірантів, зарахованих на навчання за результатами вступної кампанії 2018 року. Представники ректорату на чолі з ректором ІДГУ Кічуком Я.В. і проректором з науково-педагогічної роботи Циганенко Л.Ф. вручили аспірантські посвідчення дев’ятьом майбутнім докторам філософії.

 

Плеяду здобувачів третього освітньо-наукового рівня вищої освіти поповнили аспіранти за наступними спеціальностями:

  • 011 Освітні, педагогічні науки – Башли Н., Літінська О.;
  • 032 Історія та археологія – Акчебаш О., Градинар Г., Дерментлі О.;
  • 035 Філологія – Кульчак В., Терзі Г., Цуркану Т.

З цього моменту, аспіранти ІДГУ розпочали чотирирічну підготовку, що має увінчатися здобуттям ступеня доктора філософії (PhD). Варто відзначити, що значна частина вже мають у своєму доробку декілька публікацій та досвід участі у конференціях різного рівня.

 

Бажаємо аспірантам університету високих досягнень у науці, невгасимого ентузіазму в творчих пошуках і наснаги у подальшій роботі над написанням дисертації!

Волканова Н.В., старший інспектор наукового відділу

«Ніжне серце моє на долоні бандури цвіло…»: літературна гостина, присвячена Дню пам’яті поета-кобзаря
Засідання на ФУФСН, приурочене пам’яті Михайла Василюка

Одинадцятого вересня двадцять сім років тому в Божий світ відійшов талановитий самородок, неординарна особистість, світоч Українського Придунав’я – Михайло Василюк… Закономірно, що шану саможертовності митця, його одержимому служінню культурі та мистецтву рідного краю віддали студенти й викладачі факультету української філології та соціальних наук Ізмаїльського державного гуманітарного університету, з життям яких міцно пов’язана доля цієї унікальної творчої постаті. Адже саме їх зусиллями свого часу було підготовлено й видано спадщину нашого талановитого краянина – збірку «Серце на долоні бандури» (Ізмаїл, 2005). «За поетами, котрі відійшли від нас передчасно в позасвіти сумувати не варто. Їх пам’ять – це життя у Слові…». Ці міркування-спогади про митця відомої ізмаїльської поетеси Кібкало Таміли Олексіївни пройшли лейтмотивом крізь усе засідання приуроченої пам’яті Михайла Василюка літературної гостини, модератором якої стала професор кафедри української мови та літератури Райбедюк Г. Б. і студенти факультету. Упорядник збірки доцент Томчук О. Ф. розповів про непрості колізії її народження, ознайомив аудиторію з цікавими блискітками його біографії, що її доповнила фото- й відеопрезентацією магістрантка кафедри Марина Коваль. До глибини душі пройняли аудиторію пристрасні спомини доцента Соколової А. В. про перше знайомство під час шкільних років із «пророком» (знаковий вірш поета) та її міркування про актуальність його поезії для сьогодення. Насущність слова М. Василюка для розвою української мови в Придунав’ї стала ідейним стрижнем виступу завідувача кафедри української мови та літератури професора Колесникова А. О. З неабияким захопленням зустріли учасники та гості літературного дійства звернення до присутніх декана факультету доцента Чорної Л. В. із закликом берегти й примножувати історичну пам’ять народу, що її репрезентують такі творчі особистості, як наш краянин Михайло Василюк. До роздумів про духовні обшири спонукала цікава розповідь декана про історію найменування вулиць Ізмаїла, зокрема, вулиці Михайлівської як знакової щодо імені поета. Закономірно, що основною частиною літературної гостини були самі поезії Михайла Василюка та віршові присвяти його пам’яті друзів та колег по перу, що звучали у виконанні студентів під супровід улюбленої митцем бандури.

Відзначаємо День програміста підвищенням рівня знань і вмінь
Студенти ФУАІД відзначають День програміста підвищенням рівня знань і вмінь

У четвер, 13 вересня, в Україні, а також у всьому світі своє професійне свято відзначають програмісти. Професія програміста в останні роки в нашій країні стала дуже популярною і престижною. У сучасних реаліях програмісти потрібні переважній більшості підприємств і організацій, навіть малій фірмі важко обійтися без такого фахівця.

 

Традиційно студенти спеціальності «Інформатика» факультету управління, адміністрування та інформаційної діяльності ІДГУ відзначили цей святковий день з гумором та веселощами.

 

Слід зауважити, що у тематичному змаганні «Брейн-ринг» взяли участь не тільки студенти І-го курсу спеціальності «Інформатика», а й учні Матроського навчально-виховного комплексу і Саф’янської загальноосвітньої школи. Організаторами свята стали студенти ІІІ курсу спеціальності «Інформатика», які під керівництвом викладача кафедри математики, інформатики та інформаційної діяльності Дмитрієвої М. В. дібрали цікаві і пізнавальні завдання.

 

За рішенням журі найбільш дружньою продемонструвала себе команда Сафʼянської школи «Шалені пікселі». Найрозумнішим визнано капітана команди Матроського НВК “Хакери”. Команда студентів 1 курсу ФУАІД “Поºграмісти” також гідно проявила себе та показала високий рівень знань.

 

Але у кожного змагання є свій переможець. Швидшими і кмітливішими у цьому році стали студенти 1-го курсу ІДГУ спеціальності «Інформатика» – “Поºграмісти”. На другому місці з невеликим відривом опинилася команда Матроського НВК – “Хакери”, ІІІ місце посіли учні Саф’янскої школи «Шалені пікселі». Кожна команда була нагороджена ласощами.

 

Дуже сподіваємося, що святкування Дня програміста на факультеті управління, адміністрування та інформаційної діяльності залишило приємні враження та надало корисний досвід й буде мати продовження…

 Дмитрієва М.В., викладач кафедри математики, інформатики та інформаційної діяльності

Cіяч мудрості, добра й любові
Привітання О.А. Зарудняка з Днем Перемоги

Тридцять три роки тому доля подарувала мені щастя зустрічі з унікальною людиною – Олександром Андрійовичем Зарудняком. Відтоді для мене ВІН є взірцем усіх людських чеснот. 15 вересня – День його народження. Кілька років тому кафедра української мови і літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету видала ювілейний (перший) науковий збірник «Філологічні діалоги» на пошану великого Учителя, Сіяча Мудрості й Добра. Дорогий Олександре Андрійовичу. Сьогодні Вас вітає неймовірно величезна когорта Ваших учнів і послідовників. Будьте здоровий! Низький уклін Вам і сердечне спасибі за уроки людяності й настанову завжди високо нести звання Педагога. Мені дуже хочеться, щоби освітянська громада України знала про Вас, бо Ви достойний цього. Тому публікую переднє слово до «Філологічних діалогів», адресоване шановному Олександрові Андрійовичу й запрошую філологів до участі в наступному випуску цього часопису кафедри, життя якому вдихнув неперевершений викладач, ретельний дослідник, блискучий філолог, Людина з великої літери. Продовження справи Учителя – то найвищий йому дарунок!


 

МИСТЕЦТВО ЖИТИ

Кожна людина приходить у світ як неповторність. Однак є люди, здатні множити свою неповторність для інших через особливу чистоту власної душі й рідкісно дивовижне багатство натури. До таких людей належить Олександр Андрійович Зарудняк – Педагог від Бога, з долею якого пов’язані десятки поколінь філологів, учителів української мови та літератури. Його постать дістала загальне визнання й здобула заслужену шану в освітянському та культурно-науковому житті не тільки Придунайського краю, але й усієї України.

 

Олександр Андрійович Зарудняк народився 15 вересня 1922 року в с. Бортники на Вінниччині в незаможній селянській родині. В подільській глибинці, на щедрих українських чорноземах пройшли його дитячі роки. Навчання в місцевій школі поєднував із допомогою рідним по господарству. Голод 1933 року забрав життя батьків малого Сашка, залишивши його сиротою. Відтоді пережив Олександр Андрійович немало моральних та фізичних випробувань, спізнав лиха, нестатків та нестерпних розчарувань, що болючими зарубинами закарбувались на його долі. Здолати їх допомагала ота стоїчно-шляхетна звернутість до високого, що рятує людину в усі найважчі хвилини. Це – вроджене МИСТЕЦТВО ЖИТИ.

 

Незважаючи на суворі й шалені буревії, юнак не похитнувся у своїй духовній основі та прагненні нести до людей просвітлене любов’ю й добром серце. Він гідно долав життєві перипетії, наполегливо йшов до мети, здобуваючи освіту. Після успішного закінчення 1937 року Бортницької школи, вступив до Тульчинського бібліотечного технікуму, отримавши 1940 року диплом бібліотекаря. До призову на службу в ряди Радянської Армії 1940 року певний час працював завідувачем бібліотеки в м. Ратне на Волині. А потім була найстрашніша на планеті війна – небачена за своїми масштабами й жорстокістю. О. А. Зарудняк мужньо пройшов фронти солдатом на передовій, винісши із воєнного полум’я чистоту душі та гуманістичні устремління.

 

…Повернувшись із війни, Олександр Андрійович спершу працює бібліотекарем в 6-й райбібліотеці м. Одеса, а 1947 року вступає до Одеського державного педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. Після його закінчення, з 1952 року він – спершу вчитель української мови та літератури, а з 1953 року – директор Випаснянської середньої школи Лиманського району Ізмаїльської області. На 1953–1955рр. припадає його навчання в аспірантурі. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Придієслівне керування в українських пам’ятках ділового письменства 12–14 ст.». Відтоді й досі О. А. Зарудняк самовіддано працює в Ізмаїльському державному педагогічному інституті (сьогодні – гуманітарний університет), із яким назавжди поріднив свою педагогічну й життєву долю. Викладацьку працю Олександр Андрійович вміло поєднує з адміністративною роботою. За цей період він обіймав різні керівні посади: з 1956 р. по 1961 р. очолював факультет підготовки вчителів початкових класів. З 1966 р. по 1983 р. він – проректор з навчальної роботи; з 1983 р. по 1987 р. – завідувач кафедри української мови та літератури; з 2000 р. по 2011 р. – завідувач кафедри практичного курсу української мови. У своїй адміністративній діяльності О. А. Зарудняк послідовний і принциповий, однак у ставленні до підлеглих завжди поміркований і толерантний, уміє слухати й на все своєчасно і чуйно реагувати. Його уважність до людей напрочуд природна. Він відкритий до всіх разом і до кожного окремо. Даруючи радість спілкування, залишає незгладимий слід у душі співрозмовника. Олександр Андрійович має здатність своєю присутністю пробуджувати в людях найсвітліші помисли. Він – лицар високого духу і володар філософського спокою.

 

О. А. Зарудняк – кандидат філологічних наук, доцент, член редколегії «Наукового вісника Ізмаїльського державного гуманітарного університету». Упродовж усіх цих років викладає різні лінгвістичні курси теоретичного та практичного профілю, заслуживши велику повагу серед студентства за ґрунтовні знання, широку ерудицію, винятковий ораторський талант, уміння по-особливому переживати естетику українського слова й аналізувати складні проблеми мовознавства. Особливо привабливими в його постаті для колег і студентів є вроджена інтелігентність та енциклопедичні знання.

 

Олександр Андрійович є автором навчально-методичних посібників із діалектології, історії української мови, теоретичних питань граматики, як опонент виступає на захисті кандидатських дисертацій, яскраво демонструючи високий науковий рівень і професіоналізм. Сьогодні він разом із колективом кафедри української мови та літератури спрямовує її роботу на підготовку педагогічних кадрів у галузі української філології для національної освіти й науки. За значні досягнення в цих сферах удостоєний багатьох державних нагород: почесного знака «Відмінник освіти України», медалі А. С. Макаренка, медалі ім. Петра Могили.

 

О. А. Зарудняк хоча й формувався як Педагог переважно у провінції, усе ж зумів стати непровінційним культурником і освітянином. Його творчі зацікавлення, ідеї, педагогічно-наукова та виховна діяльність стримлять високою осяйністю мети й благородних намірів. Вони завжди зорієнтовані на класичні обрії світової культури та освіти, що надійно аристократизують душу й розум. Коротке визначення «педагог» не вичерпує всього того змісту, який лежить в імені Олександра Андрійовича. Його працездатність і працелюбність вражає й захоплює, його любов до студентів постійна та незрадлива, тому важко визначити ту міру духовного й культурного багатства, які залишає в серцях у вихованців мудрий Учитель!

 

Олександр Андрійович безмежно закоханий у людей і у справу, якій віддано служить багато десятків літ. Однак він завжди юний у своєму захопленні красою Слова, красою Духу, красою рідної Землі. Це рафінований інтелігент, втілення скромної шляхетності, яскравий представник національної еліти. Всебічно освічений гуманітарій, блискучий промовець, проникливий педагог, уважний співрозмовник – таким його знають сотні й сотні учнів, колег, друзів, із якими він завжди веде відверті та щирі діалоги, щедро ділиться багатством своїх невичерпних знань, незглибимого досвіду, світлої душі.

 

О. А. Заруднякові притаманна якась невидима внутрішня сила, котра невимушено, однак переконливо спонукає до доброчинностей і ненастанної праці над собою. Сутнісно чужими й неорганічними для нього є соціальна несправедливість, душевний фальш, цинічний кар’єризм, дрібничкова меркантильність. Він світиться посеред нас, підноситься на невловимі вершини духу навіть у побуті, в щоденних клопотах. Олександр Андрійович, як і всі по-справжньому високодуховні особистості, вирізняється з-поміж викладацького середовища винятковою скромністю. У своїх діях та вчинках не намагається досягти зовнішнього ефекту. Він ніколи не робить поспішних висновків, уникає прийняття шаблонних рішень, а в найгостріших критичних ситуаціях неодмінно зберігає присутність духу, володіння собою, витримку й порядність. Його прикметною рисою завжди були й залишаються глибока віра в Добро та поведінка християнина, лагідного вдачею й задивленого у вічне, піднесене. Тому спілкування з ним неодмінно приносить іншим якесь незбагненне заспокоєння та гармонію духу. Понад усіма прекрасними якостями О. А. Зарудняка вивищується головний Божий дар – МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ !

 

Дорогий Олександре Андрійовичу! Ви сієте перли Мудрості, Добра й Гуманізму. Ваші думки і золоті слова батьківських настанов озиваються в наших серцях разом із вірою в силу та невмирущість рідного Українського Слова, яку Ви у нас вселяєте.

 

Вітаючи Вас із ювілеєм, ми, Ваші учні-послідовники, колеги, щирі друзі, низько вклоняємось Вам і дякуємо за повсякчасну підтримку, корисні поради, готовність допомогти, складаємо велику шану як фахівцеві, громадянинові, благочестивій і скромній людині, яка завжди випромінює Любов. Нехай добрим дарунком і знаком глибинної поваги до Вас стане збірник наукових праць Ваших однодумців, до якого Ви доклали чимало зусиль своїм нагадуванням про Високе й Вічне. Благаємо долю щоденно віддячувати Вам за світло Вашої невтомної душі й зігріте великою любов’ю до людей серце. Зичимо Вам, дорогий Олександре Андрійовичу, найміцнішого здоров’я та енергії, творчої наснаги й бадьорості духу, невичерпного оптимізму. Дай Боже Вам  натхненних, плідних та радісних літ життя!

З глибокою повагою  Ваші учні, колеги
й особисто професор Галина Райбедюк

Ордени та медалі 

Фотогалерея

Громадянська освіта крізь призму впровадження Української Хартії вільної людини в освітній процес
Захід організували та провели фахівці Центру громадянської освіти ІДГУ

13 вересня  2018 року в конферец-залі ІДГУ відбувся  просвітницький захід (з елементами тренінгу) «Життя людини – найвища цінність», який організували та провели  фахівці Центру громадянської освіти ІДГУ  Світлана Кравченко і Наталія Рябова.

 

Мета заходу: формування та  усвідомлення розуміння поняття “життя”, його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості, спонукання студентів до роздумів над важливими життєвими проблемами, виховання дбайливого ставлення до власного життя і здоров’я та життя інших людей, як до найвищої цінності. Привернути увагу педагогів  до застосування в закладах освіти системи духовних та моральних цінностей, які пропонує Українська Хартія вільної людини (УХВЛ).

 Учасниками стали студенти  педагогічного факультету, факультету української філології та соціальних наук.

 

Відповідь на питання про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.  Сучасна людина досі долає силу тяжіння великих випробувань і надій минулого; вириваючись із цієї історичної гравітації, вона почувається перед майбутнім невпевнено і вразливо. Ми бачили багато потрясінь: могутність і занепад тоталітарних ідеологій та створених ними імперій, політичні засліплення і прозріння, масові захоплення і розчарування.

Ми стали свідками піднесення демократичних ідей, переконань і мрій.

Але романтичні сподівання, зіштовхнувшись із реальністю, швидко перетворились на ілюзії. Слова знецінились.

У нашій країні, де Радянський Союз було подолано фізично, його спадщина і досі зберігається морально і ментально. Виявилося, що люди далі й дедалі більше сподіваються на чужу ласку, а не на власні сили. Ми знову бачимо по всьому світу рух до смислу, який має стати духовним орієнтиром для сучасної людини.

 

З важливістю навчання і виховання у правді, свободі, любові виступила Світлана Кравченко. Особливості вивчення та застосування УХВЛ як системи формування духовних та моральних цінностей сучасної молоді  розкрила Наталія Рябова. Учасники заходу розглянули  важливе питання – «Бути вільною людиною – це..».

 

Впродовж заходу були проведені практичні тренінгові вправи «Асоціація» і «Займи позицію», де студенти висловлювали свою точку зору щодо «цінності життя». Також було запропоновано студентам  написати на аркуші думки з приводу «свободи» та «вільної  людини».

 

Учасники відмітили, що відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе. Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони завжди потрібні сьогодні.

Людина прагне бути вільною, бо саме свобода надає смислу, гідності і цінності людському життю. Однак,  найвищий вимір свободи – це свобода внутрішня, а не зовнішня.

«Все можна відняти у людини , за винятком одного : останньої частинки людської свободи – свободи вибирати свій  погляд у  будь-яких даних умовах, вибирати свій власний шлях», – В.Франкл.

 

Свій шлях до свободи вибрав й український кінорежисер, сценарист та письменник, громадський активіст, лауреат Шевченківської премії, політичний в’язень у Російській Федерації, Олег Сенцов. 10 травня 2014 року він був затриманий у Сімферополі російськими силовими структурами й 25 серпня 2015 засуджений за звинуваченням у тероризмі до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму.

З 13 листопада 2017 Олег Сенцов перебуває у виправній колонії № 8 «Білий ведмідь» у місті Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ) Росія.

14 травня 2018 р. Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити 64 українських політв’язнів.

Сьогодні рівно 123 дні голодування Олега.

 

Ми  теж маємо зробити свій вибір – підтримати  Олега Сенцова та інших українських політв’язнів, які  не здалися, бо вони  вільні  по духу, прагнуть справедливості  та  людської гідності.

Наприкінці заходу студенти провели флешмоб з вимогою звільнити Олега Сенцова та 64 українських політв’язнів.

 

Ми всі називаємо себе вільними. Але варто задуматись над двома різними напрямками, розмірковування над якими породжує це запитання: «Вільний від чого?» чи «Вільний для чого?».

Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти

Кулінарна мандрівка Бессарабією з випускницею ІДГУ
Кулінарна мандрівка Бессарабією з випускницею ІДГУ

10 вересня 2018 року в Ізмаїльській картинній галереї відбувся помітний захід – презентація книги випускниці Ізмаїльського державного гуманітарного університету Лариси Титикало «Бессарабія: кулінарна мандрівка» (Київ, 2017). Знаковий характер цієї події обумовлений обмеженою кількістю презентаційних матеріалів про наш регіон – «край, схожий на рай», як ласкаво називають його наші мешканці. Кулінарні традиції Бессарабії значно збагачені досвідом компактно проживаючих тут народів – українців, липован, болгарів, гагаузів, молдаван й представників інших етнічних груп, а територіальні природні багатства повністю задовольняють найвибагливіші смаки.

 

Лариса Титикало, випускниця відділення «українська філологія та історія» ІДПІ (1996) продовжила навчання в Києво-Могилянській академії, де здобула диплом менеджера з маркетингу, після чого пройшла низку престижних стажувань в Канаді, Австрії та Угорщині. Сьогодні Лариса Титикало – успішна ділова жінка, енергії якої вистачає відразу на декілька різних напрямів: керувати целюлозно-паперовою фабрикою «Кохавинка» у м. Київ; на волонтерських началах бути лідером некомерційної організації «Слоуфуд Україна» – руху, що протистоїть системі швидкого харчування «фастфуд»; облаштувати у Броварах «Pug Life Cafe» («Життя мопса») з широким асортиментом екологічно здорової їжі та орієнтованого на відвідувачів з собаками; проводити благодійні акції на підтримку притулків для тварин тощо.

 

Спогади дитинства та студентських років, проведених у Бессарабії, не «відпустили» заповзятливу підприємницю, яка знов і знов знаходила в кулінарних традиціях регіону неперевершену самобутність і самодостатність. Ці переваги, за переконанням Лариси Титикало, мають бути достойно представлені в Україні та стати часткою світового культурного надбання. Відтак в рамках руху «Слоуфуд Україна» з’явився конвівіум «Слоуфуд Бессарабія», метою якого є перехід місцевого ринку агропромислового виробництва від локальних традицій до світового експорту. Все, за що береться Лариса, не залишається у мріях та зухвалих гаслах. У с. Приморське Кілійського району нею відкрите гостьове подвір’я «Куба-далеко», що складається з міні-отелю, дому-музею старообрядницької культури, бринзарні і домашнього тваринного хазяйства в традиціях європейського зеленого туризму, які обслуговують сільські мешканці.

 

А минулого року побачило світ презентоване видання – книга «Бессарабія: кулінарна мандрівка». Авторка вважає його соціальним проектом, метою якого є привертання уваги до нерозкритого туристичного потенціалу Бессарабії та аутентичних кулінарних традицій регіону. Структура книги складається з двох частин, розрахованих на незнайомого з Бессарабією туриста. У першій містяться відомості про міста Білгород-Дністровський, Татарбунари, Болград, Ізмаїл й ін. у супроводі з високоякісним ілюстративним матеріалом: міст і селищ, ринків, природних заповідників на Дунаї та Карталі, залишків Троянових валів тощо. Друга частина містить рецепти бессарабської кухні: липованської, болгарської, молдавської, гагаузької. «Я їла домашню болгарську меліну і плакала від усвідомлення того, наскільки вона смачна», так емоційно Лариса описала свої враження від останнього візиту на виноробню «Колоніст» у с. Криничне, де віднедавна можна придбати її книгу.

 

На презентації в Ізмаїльській картинній галереї авторка подарувала екземпляр видання своїй alma mater – Ізмаїльському державному гуманітарному університету. Від викладачів ІДГУ вона отримала в подарунок альбом Олександра Кари «На новій землі, під новим небом…» та колективну монографію «Культурний простір бессарабських болгар» за ред. проф. Шевчук Т. С. Напередодні презентації в Ізмаїлі книгу Лариси Титикало отримали міністр культури Є. М. Ніщук та губернатор Одеської області М.В. Степанов на фестивалі «Дунайські гостини» в м. Вілково. Державні діячі запропонували авторці підтримку у перевиданні книги «Бессарабія: кулінарна мандрівка» англійською мовою для популяризації культурних традицій Бессарабії за кордоном.

 

Шевчук Т.С.,д. філол. н., проф., завкафедри загального
мовознавства, слов’янських мов та світової літератури