Вища освіта в українському Подунав’ї має давню історію

У серпневі дні 1940 року на території колишніх Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії було утворено Акерманську область. 13 серпня Уряд України ухвалив постанову про відкриття в м. Акермані (нині – Білгород-Дністровський) учительського інституту з трьома факультетами: мови і літератури; фізико-математичним; історичним. Ректором було призначено Андрія Івановича Снісара. Першого жовтня 250 юнаків і дівчат стали студентами новоствореного інституту. Закінчити навчальний рік зашкодила війна; більше трьох років освітній заклад не працював.

У листопаді 1944 року після звільнення Подунайських земель було прийнято рішення про поновлення роботи учительського інституту.

В 1944-1945 навчальному році педагогічний колектив під керівництвом ректора Віктора Федоровича Семашка працював у складних умовах, оскільки у приміщенні інституту функціонував шпиталь. Не вистачало підручників, паперу, наочних посібників і аудиторного фонду. Серед 12 викладачів був лише один кандидат наук. У 1945 році вперше випущено 11 учителів.

Реформування педагогічної освіти в Україні призвело до переведення інституту на початку 1951 року в обласний центр – м. Ізмаїл. У 1952 році ВНЗ отримав назву Ізмаїльський державний педагогічний інститут. Його ректором з 1951 по 1958 роки був Дмитро Євдокимович Лобер.

У 1955-1956 навчальному році в інституті працювало 43 викладачі, в тому числі 11 з науковими ступенями і вченими званнями. В цей період розпочали свою викладацьку і наукову діяльність ветерани вишу Б.А.Богуславська, О.А.Зарудняк, Б.С.Турі, Ф.Ф.Сім’я, З.С.Сепчева, Л.В.Кирилюк та інші.

На заваді подальшого розвитку навчального закладу стали події, пов’язані з ліквідацією Ізмаїльської області, в результаті чого 1956 року факультет мови і літератури перевели до Одеського державного університету, а 1959 року фізико-математичний факультет – до Одеського педагогічного інституту. Все це викликало протест з боку громадськості регіону, тому в липні 1956 року наказом Міністерства освіти в Ізмаїльському педагогічному інституті було відкрито факультет підготовки вчителів початкових класів. Знову створюється навчальна база, з великими труднощами формується склад викладачів. З 1958 по 1962 рр. інститутом керує ректор Іван Єгорович Саєнко.

У 1963 році завдяки зусиллям ректора Василя Івановича Нефьодова в освітній установі починає діяти факультет іноземних мов з двома відділеннями: англійської та французької мов. Саме шістдесяті роки слід уважати періодом стабільної розбудови інституту, позитивних набутків у навчально-виховній та науково-методичній роботі.

Суттєвий внесок у розвиток ВНЗ зробили його колишні ректори Іван Петрович Никифорчук (з 1965 по 1975 рр.) та Анатолій Костянтинович Тичина (з 1976 по 1986 рр.). 1972 року введено в дію студентський гуртожиток на 520 місць, 1974 року – новий навчальний корпус, 1986 року – другий студентський гуртожиток. У цей час в інституті відкриваються відділення російської мови і літератури, української мови і літератури, які незабаром були об’єднані у філологічний факультет. У 1989 році в навчальному закладі створено факультет української філології та історії. Починають функціонувати лабораторії технічних засобів навчання, лінгафонні й навчально-методичні кабінети.

З 1987 до середини 90-х рр. Ізмаїльським державним педагогічним інститутом керували ректори Анатолій Іванович Кавалеров, Володимир Іванович Мельник, Валерій Миколайович Середенко. В цей період, незважаючи на економічні труднощі, ІДПІ не втрачає своєї дієздатності: відкривається аспірантура з п’яти спеціальностей, започатковується «Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту» як фахове видання (головний редактор – проф. Колесников О.А.), створюється у 1995 р. інженерно-педагогічний факультет.

З 1996 року по жовтень 2013 року посаду ректора обіймав Олександр Михайлович Лебеденко. Це був новий етап історії вищого педагогічного закладу освіти в Бессарабії. Почали функціонувати два нові факультети – довузівської підготовки і післядипломної освіти (1999 р.), історичний (2001 р.), якісно покращився кадровий склад, розширилось коло спеціальностей в аспірантурі, вперше здійснено набір у докторантуру зі спеціальностей «Теорія та методика професійної освіти», «Порівняльне літературознавство». Значно зміцнилася матеріально-технічна база інституту: в розпорядження ВНЗ передано третій навчальний корпус (колишній Ізмаїльський технікум механізації та автоматизації засобів виробництва), з’явилися комп’ютерні класи, лабораторії, Центр інформаційно-комунікаційних технологій з локальною мережею та виходом в Інтернет тощо.

Найвищим досягненням педагогічного колективу навчального закладу на чолі з Олександром Михайловичем Лебеденком стала реорганізація Ізмаїльського державного педагогічного інституту в Ізмаїльський державний гуманітарний університет згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2002 р. (№ 95-р). Зміна статусу є важливим чинником для укріплення ІДГУ як освітнього, наукового та культурного центру українського Подунав’я.

За вагомий внесок у справу підготовки висококваліфікованих кадрів для народної освіти Ізмаїльський державний гуманітарний університет нагороджено Срібною медаллю «Незалежність України» та дипломом Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна».

На сучасному етапі метою освітньої діяльності Ізмаїльського державного гуманітарного університету є підготовка фахівців нового покоління, здатних працювати в умовах інтеграції України до європейського простору й конкурувати на світовому ринку праці.

Університет готує фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст», «магістр». На чотирьох факультетах навчається майже 2 тис. студентів за 23спеціальностями, серед яких: Українська мова і література, Історія, Соціальна педагогіка, Дошкільна освіта, Початкова освіта, Образотворче мистецтво, Музичне мистецтво, Практична психологія, Фізичне виховання, Мова і література (англійська, німецька, французька, російська, румунська, болгарська), Технологічна освіта, Економіка і підприємництво, Туризм, Інформатика, Переклад (англійська, німецька, французька мови) тощо.

В ІДГУ функціонує Центр довузівської підготовки та післядипломної освіти, головним завданням якого є забезпечення якісної підготовки слухачів до успішного проходження зовнішнього незалежного тестування, а також перепідготовки осіб, які вже мають вищу освіту.

Сьогодні університет — це єдиний в українському Подунав’ї державний навчальний заклад ІІІ рівня акредитації, навчально-методична і виховна робота якого спрямована на ефективне здійснення навчального процесу відповідно до положень Болонської декларації: розвиток і вдосконалення кредитно-модульної системи оцінювання знань, організація самостійної та індивідуальної роботи студентів, утілення новітніх освітніх технологій (застосування комп’ютерної техніки, локальних інформаційних мереж, Інтернету, аудіовізуальних засобів викладання, електронних навчально-методичних комплексів дисциплін і т. ін.).

Нині університет згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. №244-К  очолює доктор педагогічних наук, професор Кічук Ярослав Валерійович.