Лупоносова Л.А.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України 

ОЦІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ 

В сучасних умовах однією із ключових проблем є серйозна диспропорція соціально-економічного розвитку регіонів. Виникає завдання розробки стратегій регіональної конкурентоспроможності, які спрямовані на комплексне розв'язання завдань регіонального розвитку, а також підвищення рівня національної конкурентоспроможності.

Через те, що, на сьогоднішній день, не досить чітко визначене співвідношення показників соціально-економічного розвитку, соціально-економічного потенціалу, а також показників конкурентоспроможності регіону необхідно детальне обґрунтування принципів розробки  регіональної стратегії формування конкурентоспроможності враховуючи, при цьому, вплив циклічних процесів на регіональну економіку з різною галузевою структурою.

Кризові економічні явища, актуалізують основні проблеми використання економічного регіонального потенціалу. Незважаючи на те, що в країні відбувається скорочення виробництва, погіршення фінансового стану підприємств, спад інвестиційної активності, а також падіння життєвого рівня населення, країна все-таки має у своєму розпорядженні виробничі потужності, природні ресурси, і висококваліфіковану робочу силу. Тому дуже важливим завданням є оцінка суспільних можливостей і ресурсів для їх більш ефективного розподілу й використання.

На сьогоднішній день головними дослідницькими проблемами  залишаються питання, пов'язані з комплексною оцінкою факторів економічного регіонального розвитку для того, щоб визначити ряд ефективних заходів з метою їх пріоритетного використання.

Таким чином, метою виконання даної роботи є дослідження розвитку й формування соціально-економічного потенціалу території, а також оцінка підвищення конкурентоспроможності регіону.

Одним з основних проблемних питань є визначення передумов щодо розробки стратегії регіональної конкурентоспроможності. Слід провести комплексний аналіз показників соціально-економічного розвитку регіону з метою виявити потенційні конкурентні переваги, що є основою розробки стратегії конкурентоспроможності.

Формування й розробка стратегії конкурентоспроможності регіону спрямована на вибір пріоритетів розвитку, а також на реалізацію його конкурентного потенціалу, який забезпечується такими основними компонентами як:

Основними завданнями оцінки соціально-економічного потенціалу є наступні:

Реалізація стратегічних пріоритетів регіонального розвитку вимагає аналізу економічного територіального потенціалу з погляду адаптації всіх сегментів відтворювального комплексу до мінливих  умов зовнішнього середовища. Це обумовлюється також тим, що перспективи досягнення структурної економічної збалансованості визначаються різними факторами регіонального характеру, які можна розділити на три основні групи:

Природні й техногенні фактори повинні приводити до поліпшення соціально-економічного стану населення. Тому взаємодія й всебічний облік цих факторів щодо зміцнення територіального економічного потенціалу може вивести соціальну сферу й увесь господарський комплекс на більш новий, інший рівень розвитку.

Враховуючи сучасний економічний розвиток, можна сказати, що характер диференціації рівня доходів населення не завжди відповідатиме економічному потенціалу регіону.

Велике значення в даний період економічного розвитку має саме соціально-економічний потенціал певної території  або регіону, тому, що. в країні існує необхідність створення економічних, соціальних, виробничих і господарських можливостей і умов для більш ефективного економічного розвитку за рахунок якісних факторів росту.

Як правило, соціально-економічний потенціал зводиться до більш вузьких питань, які характеризують галузеві й інші пропорції відтворення і їх функціональні взаємини, і прирівнюється до національного багатства [1].

Ефективність і стан використання регіонального потенціалу визначає можливість його соціально-економічного росту. Соціально-економічний потенціал вимагає щодо нового підходу до управлінського державного процесу.

У світовій економіці здійснюються зміни, які пов'язані із глобалізацією, нерівномірністю розвитку, а також загостренням конкурентної боротьби між різними країнами, і регіонами. У цьому напрямку міць будь-якої держави більшою мірою визначається конкурентоспроможністю його виробників.

Таким чином, в основі розробки стратегії розвитку регіонів є саме забезпечення конкурентоспроможності. Конкурентні переваги створюються й утримуються в тісному взаємозв'язку з місцевими умовами, і, незважаючи на галузеву глобалізацію, підсилилася регіональна роль, що залежить від стану справ у регіоні.

Найважливішою функцією державного економічного регулювання й ключовим моментом у числі регіональних і національних пріоритетів є забезпечення умов для цивілізованого і ринку, що розвивається. Але, незважаючи на це, більшість проблем, пов'язаних з формуванням і визначенням конкурентоспроможності регіону й ролі самої держави в даному процесі є невирішеними.

Розвиток регіональної конкурентоспроможності здійснюється за допомогою наступних основних стадій, рівнів розвитку (мал.1):

Малюнок 1. Основні стадії регіональної конкурентоспроможності.

Сформулювати підхід до оцінки конкурентоспроможності регіону можна на основі концепції конкурентоспроможності країни, тобто конкурентоспроможність регіону являє собою продуктивність використання регіональних ресурсів, а саме капіталу й робочої сили.

Розробка й обґрунтування основних напрямків підвищення конкурентоспроможності є однією з головних цілей регіонального розвитку. Для розв'язання даних, поставлених цілей необхідно розв'язати ряд завдань, таких як (мал.2):

Малюнок 2. Основні завдання розв’язання головної мети регіонального розвитку.

При розгляді даної проблеми, соціально-економічний потенціал території служить як:

- категорія теорії й практики керування;

- багатофакторна й багатоприродна сукупність зв'язків, відносин і об'єктів,

- об'єкт всебічного соціально-економічного аналізу.

Усі ці фактори відбивають соціально-економічну дійсність на даній території й визначають подальший її розвиток.

Соціально-економічний потенціал являє собою сукупність економічних і соціальних об'єктів і процесів, які функціонують на даній території і є результатом діяльності населення по освоєнню ресурсів, і має здатність реалізовувати відтворювальний процес і досягати соціальні цілі регіону, а також вирішувати певні економічні й соціальні проблеми [2].

Слід зазначити, що досить важливим є той момент, що територіальний соціально-економічний потенціал - це відкрита динамічна система, яка має всі компоненти, характеристики, зв'язки й відносини, які є властивими системі.

Забезпечення функціонування соціально-господарського комплексу території  і його розвитку, а також відтворювальний процес і можливості є змістовною системотворчою ланкою регіонального соціально-економічного потенціалу регіону. При цьому надзвичайно важливим є внутрішня конкуренція.

Далі приведемо типологічний опис ряду завдань оцінки соціально-економічного потенціалу. 

Дана типологія заснована на трьох основних цілях, які ставить перед собою верхній рівень керівництва, коли ухвалюють розв’язання щодо завдань опису й оцінки соціально-економічного потенціалу регіону. Перелічимо їх:

Перша група містить у собі:

Друга група містить у собі цілі оцінки ситуації усередині регіону. Дана група є групою завдань самовизначення. Вона створена для оцінки власної діяльності, а також для внесення виправлень у наявні регіональні програми або ж для розробки нових.

Третя група містить у собі прогнозні завдання, покликані  вирішувати наступні основні цілі:

Дану типологічну схему використовують для розробки питань оцінки й опису соціально-економічного потенціалу. Також дана схема відноситься до оцінки й підвищенню конкурентоспроможності на регіональному  рівні.

Відзначимо, що конкурентоспроможність регіону являє собою характеристики його розвитку, які забезпечують відтворювальні процеси й збільшують регіональну привабливість для багатьох виробників, організацій, покупців, інвесторів і інших позиціонерів.

Розглянемо систему умов і факторів, які впливають на підвищення регіональної конкурентоспроможності у двох основних напрямках:

- інженерно-технічні мережі;

- транспортна мережа;

- комунікаційні системи;

- система послуг;

Усі ці складові спрямовані на те, щоб забезпечувати гарну якість і цінову доступність виробленої продукції, високий ступінь виробничої кооперації, стабільне економічне й політичне положення в країні.

 Таким чином, підсумовуючи усе вище сказане, можна зробити наступний висновок.  Важливу роль в забезпеченні необхідних темпів економічного росту країни відіграє правильний вибір пріоритетів інноваційної діяльності. У той же час слід брати до уваги, що не всі позиції пріоритетів можуть бути реалізовані за рахунок місця, що має, інноваційний та науково-технологічний потенціали.

Перехід до інноваційної моделі економічного розвитку може здійснюватися в результаті виконання комплексу узгоджених дій у усіх основних сферах державної економічної політики. У результаті цього можливе формування економічної системи розвитку сфери високих наукомістких технологій, що лежать в основі формування конкурентоспроможної ефективної економіки.

Список літератури.

1. Крисилов А.Д. Типология задач оценки социально-экономического потенциала территории и повышение конкурентоспособности региона // Экономические инновации – 2005 - Выпуск - 22. - С. 19-23.

2. Любимова М.В. Проблемы оценки социально-экономического потенциала региона // Региональная экономика: теория и практика. – 2007. - № 4. – С. 13-24.