Уманець Т. М.

Львівський національний університет імені Івана – Франка, Україна 

ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ МОДЕЛЮВАННЯ В СФЕРІ ТУРИЗМУ

Серед всього різноманіття видів послуг одне з визначних місць в останні десятиліття належить розвитку міжнародного туризму. Туризм сьогодні стає лідером світової економіки. Доходи від нього у світовому масштабі вже перевищили надходження від експорту товарів виробничої та невиробничої сфери. На частку туризму припадає:

За прогнозами ВТО до 2020 р. очікується збільшення туристів до 1561,1 млн. осіб. Прогнозується збільшення прибутків від туризму у 2020 р. до 2,0 трлн. дол. США. Витрати туристів на одну подорож зростуть з 675 дол. (2002) до 1248 дол. в 2020 р. [4].

Світовий досвід засвідчує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4,2 рази вища ніж в інших галузях господарства [5].

Україна, як незалежна держава, заявила про себе як про самостійного, перспективного партнера туристичної індустрії. Для сприяння і цілеспрямованості розвитку туризму в Україні і її регіонах створена законодавча, нормативна та правова база. На сьогодні в країні діє понад 600 законів, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів, відомчих нормативних актів, що стосуються туристичної сфери [2]. Значна кількість постанов, рішень, ухвал, програм приймається на регіональному рівні.

В сучасному світі, що нестримно розвивається, функціонування і розвиток курортно-рекреаційних об'єктів і регіонів в цілому немислимо без вживання сучасних засобів і технологій управління і інформаційних систем. Як показують багаточисельні дослідження, збільшення об'ємів інформації, необхідної для грамотного управління приймає маштабний характер.

Аналіз показників існуючих форм звітності туристичних підприємств засвідчує, що вона не дозволяє сформувати належну, всеохоплюючу, достовірну інформацію про туристичну діяльність. В офіційних статистичних довідниках на основі поданої звітності можна знайти тільки обсяги вироблених та реалізованих послуг туристичними агентствами та бюро подорожей. Послуги надані туристам іншими закладами «ховаються» ними в загальні показники і відображаються статистичними органами як «діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту», «індивідуальні послуги», «готелі та інші місця для короткотермінового проживання» тощо.

Відносно показників зайнятості, середньомісячної заробітної плати працівників статистика об’єднує їх в економічну діяльність під видом «Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту» з виділенням « з них у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг» Стосовно показників про фінансові результати, то вони відображаються однією позицією як «Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту». Про сільський, зелений, молодіжний та інші новітні види туризму взагалі поточна статистика відомостей не подає. Деяка інформація про туризм концентрується в Держтурадміністрації та Держприкордонслужбі України, але їх дані також є неоднозначні. Про наявність розбіжностей показників в туристичній діяльності в працях окремих авторів, які посилаються в своїх дослідженнях на різні інформаційні джерела вже відзначалося [1].

Враховуючи регіональні особливості, проблеми зайнятості сільського населення та екології доцільно активізувати розвиток зеленого туризму. На жаль, сьогодні статистика також не має достовірної інформації щодо розвитку сільського зеленого туризму, його інфраструктури та їх впливу на формування та розвиток споживчого ринку. З метою вивчення даної проблеми та отримання більш повної інформації щодо перспективного розвитку, пропонуємо розробити та впровадити на рівні Держкомстату України систематичне (через кожні 2–3 роки) вибіркове обстеження домогосподарств, що надають або планують надавати послуги з сільського зеленого туризму. Розробити методику, згідно якої включати результати обстеження, в період його проведення, до обсягу наданих туристичних в цілому послуг по регіону.

Таким чином, наявна статистична інформація про туризм в регіонах, а відповідно і Україні ні за змістом, ні за формою та термінами надходження не задовольняє сьогоднішні вимоги щодо потреб менеджменту та розвитку туризму. Враховуючи позитивні тенденції розвитку світового та національного внутрішнього туризму, потрібна окрема всеохоплююча статистична (квартальна і річна) звітність, яку повинні подавати усі суб’єкти, що надають туристичні послуги, включаючи сільський та зелений. Гальмом розвитку туризму є також відсутність цілісної системи державного управління ним в регіонах. Заклади, які надають туристичні послуги, як правило, підпорядковані різним відомствам, що утруднює їх координацію. Тому структура регіонального управління туризмом потребує індивідуального підходу та подальшого удосконалення.

У цих умовах управління без вживання сучасних засобів і способів обробки, передачі і надання інформації не може бути ефективним. Розробку довготривалої стратегії розвитку курортно-рекреаційної сфери регіонів і можливих альтернатив їх реалізації доцільно здійснювати на основі моделювання соціальних процесів, які враховують стратегічні цілі розвитку курортно-рекреаційної сфери регіонів.

Для формування конкурентоздатної моделі управління розвитку курортно-рекреаційним ринком регіонів доцільно використовувати програмно-цільовий підхід, він може бути представлений таким чином. Спочатку здійснюється структуризація проблеми формування моделі управління регіону. Проводиться збір достовірної інформації, обробляється і на основі даних будується модель. Потім розробляється «дерево цілей» для двох рівнів (рис. 1).

Рис 1. Дерево цілей для формування моделей управління розвитком курортно-рекреаційних об'єктів та регіонів.

Дерево цілей може бути основою для побудови ієрархії цілей для кожного конкретного рекреаційного регіону або рекреаційного об'єкту.

Для управлінських завдань необхідне формування цілей і моделей, що розробляються на їх основі, в кількісно-тимчасовому вимірі з використанням сучасних інформаційних технологій.

Взагалі при формуванні проекту програми розвитку рекреаційно-туристичного регіону, на нашу думку, повинні охоплюватися такі напрями, як:

При цьому для формування і реалізації конкурентоспроможного регіонального рекреаційно-туристичного продукту нами виділяються такі завдання:

Реалізація вищезазначених завдань регіональної політики розвитку сфери рекреації та туризму в обраному регіоні має стати регулюючим механізмом його функціонування, за умови вибору варіанту, при якому комплексно будуть поєднані економічна доцільність, соціальна ефективність та екологічна допустимість діяльності.

Література.

• Гречаник В.П. та інші. До проблем розвитку туризму: світ і Україна // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 160–168.
• Економічна енциклопедія: У трьох томах. – Т. 3. – К. – 952 с.
• Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво). – К.: Міжнародна агенція «Bec Zone», 2005. –  414 с.
• Стан та перспективи розвитку туризму в Україні за 2003 рік. –  К.: Державна туристична адміністрація України, Науковий центр розвитку туризму, 2004. – 182 с.
• Цибух В.І. Державне регулювання у сфері туризму в Україні // Статистика України. – 2005. – № 1. – С.80–85.