Слово про людину високого Духу, глибокої душі, рафінованої інтелігентності, рідкісної шляхетності – про Олександра Андрійовича Зарудняка – хочуть повідати сьогодні учні, колеги … Його юність обпалена жорстокою війною, його життя переповнене драматичними колізіями, особистими непоправними втратами. Проте він завжди залишався й залишається відкритим до людей, до світу, ущерть сповненим добром і любов’ю. Сердечно вітаючи Олександра Андрійовича з Днем Перемоги над нацизмом, шлемо йому найщиріші зичення здоров’я й добра. Отож, пропонуємо правдиву розповідь про Людину, котру життя обрало не для слави…
Кожен із нас приходить у світ як неповторність. Однак є люди, здатні множити свою неповторність для інших через особливу чистоту власної душі й рідкісно дивовижне багатство натури. До таких людей належить Олександр Андрійович Зарудняк – Педагог від Бога, з долею якого пов’язані десятки поколінь філологів, учителів української мови та літератури. Його постать дістала загальне визнання й здобула заслужену шану в освітянському та культурно-науковому житті не тільки Придунайського краю, але й усієї України.
Олександр Андрійович Зарудняк народився 15 вересня 1922 року в с. Бортники на Вінниччині в незаможній селянській родині. В подільській глибинці, на щедрих українських чорноземах пройшли його дитячі роки. Навчання в місцевій школі поєднував із допомогою рідним по господарству. Голод 1933 року забрав життя батьків малого Сашка, залишивши його сиротою. Відтоді пережив Олександр Андрійович немало моральних та фізичних випробувань, спізнав лиха, нестатків та нестерпних розчарувань, що болючими зарубинами закарбувались на його долі. Здолати їх допомагала ота стоїчно-шляхетна звернутість до високого, що рятує людину в усі найважчі хвилини. Це – вроджене МИСТЕЦТВО ЖИТИ.
Незважаючи на суворі й шалені буревії, юнак не похитнувся у своїй духовній основі та прагненні нести до людей просвітлене любов’ю й добром серце. Він гідно долав життєві перипетії, наполегливо йшов до мети, здобуваючи освіту. Після успішного закінчення 1937 року Бортницької школи, вступив до Тульчинського бібліотечного технікуму, отримавши 1940 року диплом бібліотекаря. До призову на службу в ряди Радянської Армії 1940 року певний час працював завідувачем бібліотеки в м. Ратне на Волині. А потім була найстрашніша на планеті війна – небачена за своїми масштабами й жорстокістю. Зарудняк О. А. мужньо пройшов фронти солдатом на передовій, винісши із воєнного полум’я чистоту душі та гуманістичні устремління.
…Повернувшись із війни, Олександр Андрійович спершу працює бібліотекарем в 6-й райбібліотеці м. Одеса, а 1947 року вступає до Одеського державного педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. Після його закінчення, з 1952 року він – спершу вчитель української мови та літератури, а з 1953 року – директор Випаснянської середньої школи Лиманського району Ізмаїльської області. На 1953-1955рр. припадає його навчання в аспірантурі. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Придієслівне керування в українських пам’ятках ділового письменства 12-14 ст.». Донедавна, незважаючи на поважний вік, Зарудняк О. А. самовіддано працював у Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, з яким назавжди поріднив свою педагогічну й життєву долю. Викладацьку працю Олександр Андрійович вміло поєднував із адміністративною роботою. За цей період він обіймав різні керівні посади: з 1956 р. по 1961 р. очолював факультет підготовки вчителів початкових класів. З 1966 р. по 1983 р. він – проректор з навчальної роботи; з 1983 р. по 1987 р. – завідувач кафедри української мови та літератури; з 2000 р. по 2011 р. – завідувач кафедри практичного курсу української мови. У своїй адміністративній діяльності О. А. Зарудняк послідовний і принциповий, однак у ставленні до підлеглих завжди поміркований і толерантний, уміє слухати й на все своєчасно і чуйно реагувати. Його уважність до людей напрочуд природна. Він відкритий до всіх разом і до кожного окремо. Даруючи радість спілкування, залишає незгладимий слід у душі співрозмовника. Олександр Андрійович має здатність своєю присутністю пробуджувати в людях найсвітліші помисли. Він – лицар високого духу і володар філософського спокою.
Зарудняк О. А. – кандидат філологічних наук, доцент. Упродовж усіх цих років викладав різні лінгвістичні курси теоретичного та практичного профілю, заслуживши велику повагу серед студентства за ґрунтовні знання, широку ерудицію, винятковий ораторський талант, уміння по-особливому переживати естетику українського слова й аналізувати складні проблеми мовознавства. Особливо привабливими в його постаті для колег і студентів була й залишається вроджена інтелігентність та енциклопедичні знання.
Олександр Андрійович є автором навчально-методичних посібників із діалектології, історії української мови, теоретичних питань граматики, як опонент виступав на захистах кандидатських дисертацій, яскраво демонструючи високий науковий рівень і професіоналізм. Разом із колегами впродовж усіх років життя й праці спрямовував діяльність на підготовку педагогічних кадрів у галузі української філології для національної освіти й науки. За значні досягнення в цих сферах удостоєний багатьох державних нагород: почесного знака «Відмінник освіти України», медалі А. С. Макаренка, медалі ім. Петра Могили.
Зарудняк О. А. хоча й формувався як Педагог переважно у провінції, усе ж зумів стати непровінційним культурником і освітянином. Його творчі зацікавлення, ідеї, педагогічно-наукова та виховна діяльність стримлять високою осяйністю мети й благородних намірів. Вони завжди зорієнтовані на класичні обрії світової культури та освіти, що надійно аристократизують душу й розум. Коротке визначення «педагог» не вичерпує всього того змісту, який закладено в імені Олександра Андрійовича. Його працездатність і працелюбність вражає й захоплює, його любов до студентів постійна та незрадлива, тому важко визначити ту міру духовного й культурного багатства, які залишає в серцях у вихованців мудрий Учитель!
Олександр Андрійович безмежно закоханий у людей і у справу, якій віддано служить багато десятків літ. Однак він завжди юний у своєму захопленні красою Слова, красою Духу, красою рідної Землі. Це рафінований інтелігент, втілення скромної шляхетності, яскравий представник національної еліти. Всебічно освічений гуманітарій, блискучий промовець, проникливий педагог, уважний співрозмовник – таким його знають сотні й сотні учнів, колег, друзів, із якими він і сьогодні веде відверті та щирі діалоги, щедро ділиться багатством своїх невичерпних знань, незглибимого досвіду, світлої душі.
Заруднякові О. А. притаманна якась невидима внутрішня сила, котра невимушено, однак переконливо спонукає до доброчинностей і ненастанної праці над собою. Сутнісно чужими й неорганічними для нього є соціальна несправедливість, душевний фальш, цинічний кар’єризм, дрібничкова меркантильність. Він світиться посеред нас, підноситься на невловимі вершини духу навіть у побуті, в щоденних клопотах. Олександр Андрійович, як і всі по-справжньому високодуховні особистості, завжди вирізнявся з-поміж викладацького середовища винятковою скромністю, не намагаючись у своїх діях і вчинках досягти зовнішнього ефекту. Він ніколи не робить поспішних висновків, уникає прийняття шаблонних рішень, а в найгостріших критичних ситуаціях неодмінно зберігає присутність духу, володіння собою, витримку й порядність. Його прикметною рисою завжди були й залишаються глибока віра в Добро та поведінка християнина, лагідного вдачею й задивленого у вічне, піднесене. Тому спілкування з ним неодмінно приносить іншим якесь незбагненне заспокоєння та гармонію духу. Понад усіма прекрасними якостями Зарудняка О. А. вивищується головний Божий дар – МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ !
Дорогий Олександре Андрійовичу! Ви сієте перли Мудрості, Добра й Гуманізму. Ваші думки й золоті слова батьківських настанов озиваються в наших серцях разом із вірою в силу та невмирущість рідного Українського Слова, яку Ви у нас вселяєте.
Вітаючи Вас із Днем Перемоги над нацизмом, ми, Ваші учні-послідовники, колеги, щирі друзі, низько вклоняємось Вам і дякуємо за повсякчасну підтримку, радість спілкування, корисні поради, готовність допомогти, складаємо велику шану як фахівцеві, громадянинові, благочестивій і скромній людині, яка завжди випромінює Любов. Зичимо Вам, дорогий Олександре Андрійовичу, найміцнішого здоров’я та енергії, снаги й бадьорості духу, невичерпного оптимізму, добра й миру!.. Благаємо долю щоденно віддячувати Вам за світло Вашої невтомної душі й зігріте великою любов’ю до людей серце!
Ордени та медалі Олександра Андрійовича
З глибокою шаною
Ваші колеги, учні…
