Полтавське інтермецо

(незабутні спогади про роковини Олеся Гончара)

 

У житті кожної людини стаються події, що закарбовуються незабутніми враженнями, залишають глибокий слід у душі. До них повертаєшся, їх згадуєш із приємністю, вони з часом набувають усе нових емоційних відтінків, просто не відпускають… Про них хочеться розповісти всьому світові… Саме таким неповторним інтермецо, інтелектуальним святом високого духу стала науково-практична конференція на пошанівок 100-літнього ювілею Олеся Гончара. Мальовнича полтавська земля привітно зустрічала гостей із усіх куточків України. Викладачі та студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка створили для нас, учасників цього наукового дійства, неймовірно цікаву, насичену незвичайними епізодами незвідану досі подорож у світ науки, мистецтва, краси полтавської природи, архітектури, історії. Усі ті, кому поталанило стати її співтворцем, уже кілька днів діляться в соціальних мережах враженнями, спогадами, роздумами. На цікавих світлинах оживають миттєвості колоритних доповідей і виступів науковців (Наєнка М. К., Кіраля С. С., Коваліва Ю. І., Токмань Г. Л., Гуменного М. Х., Ніколенко О. М., Неживого О. І., Жили С. О., Ігнатьєвої С. Є. й ін.) та митців слова (Лесі Степовички) на пленарному та секційному засіданнях, жвавих дискусій та обговорень порушених насущних проблем сучасного гончарознавства, приватних бесід, віртуальних зустрічей із корифеями українського письменства (Іваном Котляревським та Панасом Мирним), відвідин малої батьківщини Олеся Гончара, зворушливих виступів мистецьких колективів ПНПУ в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя (й досі серце тремтить і виступають сльози при згадці про неординарну постановку новели «За мить щастя»). Приємно подивували своїми привітаннями, оригінально вплетеними у текст автора славнозвісної «Енеїди», професори кафедри української літератури Київського національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Осьмак Н. Д. та Бикова Т. В.

 

Кожен із учасників висловлює сердечну вдячність усім господарям-полтавцям: невтомному та енергійному очільнику вишу, дивовижному ерудиту й інтелектуалу, професору Степаненкові Миколі Івановичу, викладачам кафедри української літератури, зокрема, відповідальній і мудрій завідувачці Мелешко Вірі Анатоліївні, харизматичній і неповторній Радько Ганні Іванівні, неймовірно душевній і глибокій Неживій Людмилі Львівні, незабутній, імпозантній Ленській Світлані Василівні, гранично стриманій Білик Галині Миколаївні (їй завдячуємо часописом «Рідний край», блискуче підготовленому за матеріалами конференції), завідувачці кафедри філологічних дисциплін і методик їх викладання філософсько врівноваженій, надзвичайно привітній Степаненко Ніні Степанівні, унікальним студентам і багатьом-багатьом іншим працівникам Полтавського вишу, краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, Державного літературно-мемуарного музею-садиби Олеся Гончара (с. Суха Кобеляцького району) й особисто його директору Бондаревській Тетяні Владиславівні, керівництву Кобеляцької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 імені Олеся Гончара, у затишних стінах якої відбувались секційні засідання, безпосередніми учасниками яких були вчителі та учні цього навчального закладу.

 

Під час роботи конференції її учасникам було представлено цікаву інформацію про наукову діяльність Ізмаїльського державного гуманітарного університету, продемонстровано наукові часописи, праці викладачів кафедри української мови та літератури. З неабияким інтересом і захопленням сприйняла аудиторія поетичні блискітки митців слова Придунаю «журавлиного».

… Додому поверталися по вінця наповнені позитивними емоціями, цікавими ідеями, новою інформацією та роздумами про «феномен Олеся Гончара в духовному просторі українства» (саме так означена тема конференції). Господарі Полтавського вишу щедро обдарували нас науковими «гостинцями»: власними монографіями, навчальними посібниками, часописами, збірниками. Відлуння Гончаревого ювілею докотилось аж до берегів голубого Дунаю… Студенти та викладачі тутешнього Ізмаїльського державного гуманітарного університету із захопленням та неабияким інтересом опановують передані полтавцями матеріали. А мені, як очевидцю та учасникові цього інтермецо, приємно й радісно ділитися набутим інтелектуальним багажем та міркуваннями про «світлу оазу Гончаревого духу» (Леся Степовичка).

 

Галина Райбедюк, професор кафедри української мови та літератури
Ізмаїльського державного гуманітарного університету