З 04 грудня 2017 року в фойє Ізмаїльського державного гуманітарного університету відкрита пересувна виставка «Биківнянські могили». «Биківня – територія пам’яті», присвячена історії спецоб’єкту НКВС УРСР. Організатор виставки – Центр громадянської освіти ІДГУ.
Метою експозиції є поширення серед громадськості інформації про історію злочинів, скоєних комуністичною владою в Україні та на Київщині в період 1937-1941 рр., прагнення повернути представлені на ній імена до наукового обігу та людської пам’яті. З-поміж них чільне місце посідають видатні діячі українського мистецтва, науки, освіти.
Тематичну лекцію-екскурсію для учнів Ізмаїльського Центру ПТО прочитала фахівець Центру громадянської освіти ІДГУ Світлана Кравченко. «Знання про трагічні сторінки української історії, особливо періоду «Великого терору», розуміння масштабів тих втрат, що їх зазнала українська культура та суспільство, не лише допомагатиме в розумінні реалій 30-х років, а й сприятиме процесам національного самоусвідомлення», – зазначила Світлана Кравченко.
Меморіальний комплекс «Биківнянські могили» створений на пам’ять жертв політичних репресій поблизу селища Биківня. У Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х — в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Трагедія Биківні стоїть в одному ряді із такими злочинами як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.
На 12 інформаційних стендах подана інформація про масові політичні репресії проти населення СРСР, розгорнуті органами НКВС під керівництвом ВКП(б) на чолі з Й. Сталіним; показані місця розташування у 1930-их роках керівних органів НКВС УРСР Києва та області разом із внутрішніми київськими в’язницями, в стінах яких відбувались масові розстріли, а також представлені копії архівних документів і фотографій жертв масового терору, похованих у Биківні.
Використані у виставці матеріали з архівно-кримінальних справ репресованих письменників та інші документи особистого характеру стисло відтворюють біографії митців, а також інформують про те, яким чином комуністична тоталітарна система вибирала жертв і, пропускаючи крізь сито допитів і «очних ставок», змушувала їх визнавати інкриміновані радянськими спецслужбами абсурдні звинувачення. Також висвітлюється довготривалий процес розкриття правди про спецділянку НКВС УРСР та демонструються результати археологічних досліджень спільної українсько-польської експедиції 2001-2012 років.
Встановлено ще 18 місць поховань жертв репресій в інших регіонах України.
Зрозуміло, що для поховань такої маси люду були потрібні земельні ділянки. Тому, в березні 1937-го року Київська міська рада утвердила відвід 4,2 га Биківнянського лісу в межах 19 і 20 кварталів для «спеціальних потреб» НКВС. Виділену ділянку обгородили високим щільним зеленим парканом. Поверх огорожі був натягнутий колючий дріт. А для спостереження побудували спостережні вишки. За легендою, створеною для місцевих жителів, за парканом розміщувався артилерійський склад.
Розстріли відбувалися в застінках НКВС, а тіла під покровом ночі, на полуторах, накритих брезентом, звозили до Биківнянського лісу. Там їх закопували і засипали грунтом і вапном. Ймовірно, в 1941 році, розстріли відбувались і в Биківнянському лісі.
За даними українських дослідників в спецділянці протягом 1937-1941-х років були поховані 30-35 тис. чоловік, жителів Києва і області. Також у Биківнянському лісі було поховано понад 3,5 тис. іноземців, серед яких польські військовополонені. На сьогодні дослідники встановили прізвища 14 191 людини, похованої у Биківнянському лісі. Серед розстріляних була еліта країни — академіки, художники, письменники. З середини вересня 1941-го спецділянка не використовувалась. А після захоплення Києва німцями, в результаті бойових дій і мародерства, огорожа і споруди були знищені.
Після 1941 року про спецділянку НКВС стало відомо німецьким окупаційним військам, які зайшли в Київ. Ними були проведені розкопки і виявлені масові поховання радянських громадян. Але після повернення радянської влади, інформацію засекретили. Радянською владою було проведено три державних комісії в 1944, 1971, 1987 і 1988 рр. У вересні 2012 року відкрили Меморіал жертвам тоталітаризму, що складається з Українського меморіалу та польського військового кладовища.
Запрошуємо всіх відвідати виставку до 08 грудня 2017 року.
Світлана Кравченко, фахівець Центру Громадянської освіти
