«З присвятою замордованим голодом…»

24 листопада 2017 року в ІДГУ було проведено лінійку-реквієм «З присвятою замордованим голодом…».

 

Підготували захід співробітники Центру  громадянської освіти ІДГУ Валерій Пейков, Світлана Кравченко та  керівник студентської служби Наталія Гаврилова.

 

Під час проведення лінійки звучали записи класичної музики: «Реквієм» Вольфґанґа Амадеуса Моцарта, «Соната» Л. В. Бетховена, Гімн «Боже, великий, єдиний» на музику М. Лисенка, слова О. Кониського.  Студенти  факультету ФУФСН Яна Денисова і Яна Буркан пронизливо читали вірші, присвячені жертвам голодомору.

 

Для викладачів  та студентів була  відкрита тематична  виставка «Голод 1932-1933-го» про події 1932-1933 рр. на території України загалом і на Одещині зокрема. На виставці, підготовленій бібіліотекарями ІДГУ Колесниковою О. Г. та Колєвою В. М., представлені документи, світлини та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.

 

Декан факультету ФУФСН кандидат історичних наук, доцент Чорна Ліана Володимирівна предоставила репродукції картин на тему «Голод» Йони Тукусер (випускниці  кафедри образотворчого мистецтва ІДГУ).  Кожна картина  пронизана  скорботою , біллю українського народу, які  змушують задуматись над трагедією, що не минула майже жодну сім’ю українського народу. У Ліани Володимирівни своя особиста біль – її мати теж пережила страшний голод.

 

Крім того цілий день у фойє студенти мали змогу переглянути   документальні фільми: «Голодомор. Великий злам» із серії «НевідомаУкраїна»,«Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті» (реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна) та «Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду» (реж. В. Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна).

 

Наприкінці заходу усі присутні схилили голови у хвилині мовчання Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій – Великого Голодомору. Тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшнее минуле ніколи не повторилось.

 

Голодомор

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимили до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Д. Білоус

Світлана Кравченко, фахівець Центру  громадянської освіти ІДГУ.