«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову»
(Л. Костенко)
«СЛОВО на сторожі нації». Саме під такою назвою на факультеті української філології та соціальних наук відбувся 17 листопада історико-літературний полілог – круглий стіл. Він проводився у межах організованої кафедрою української мови та літератури низки заходів, присвячених Дню української писемності та мови й пошанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Це дійство на факультеті уже стає традиційним.
Модераторами дійства стали студенти 4 курсу та магістранти кафедри за ініціативи проф. Райбедюк Г. Б. Розділити радість від духовного спілкування з українським словом прийшли поетеса Кибкало Т. О, викладачі кафедри, студенти факультету, а також учні ЗОШ №4 (директор – Голубкова Н. В.), з якою кафедра тривалий час підтримує міцні освітньо-наукові й творчі взаємини.
Ідейною віссю круглого столу стали відомі рядки Т. Шевченка із його «Подражанія 11 Псалму»:
«…Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх поставлю слово!…»
З вітальним словом до аудиторії звернулася перший проректор ІДГУ доц. Кольцун Н. М., яка привітала присутніх із національним святом пошанування рідного слова, висловила впевненість у процвітанні українського слова й сподівання на те, що україністи університету й надалі будуть його гідними та послідовними речниками. Декан факультету доц. Чорна Л. В. відзначила, що у світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення, як українська, навела низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують її руйнування ворогами різних мастей і підсумувала, що доля української мови є водночас і долею української держави та нації.
Завідувач кафедри, доктор філологічних наук, проф. Колесников А. О. наголосив, що українська мова є не лише визначальним чинником формування особистості, а й важливим і дієвим фактором консолідації етносу, державотворення в цілому. Впродовж драматичної історії українська мова зазнала чимало спроб нищення; вона й сьогодні потребує захисту. Кафедра української мови і літератури ІДГУ – один із осередків вивчення, розвитку, розповсюдження, популяризації української мови в Південній Бессарабії, тому подібні заходи сприяють цій високій місії.
Сакральності дійству надало зачитування студентами 4 курсу «Молитви до мови» Катерини Мотрич, яка розпочинається такими щемними, проникливими словами:
«Мова українська! Свята праматінка мого народу! Від Слова Божого, славних пращурів, неба і землі, вогню і води, спеки і дощу, грому і блискавки, сонця і місяця, хмар і зорi, хлібних ланів, квітучих садів, співу пташок, тиші і вітру народжена.
Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого, дбаєш про нього, згуртовуєш його, тримаєш на неосяжній висоті небесного олiмпу волелюбностi i гордостi духу…».
Високий пафос молитовності продовжив поетичний калейдоскоп у презентації студентів 4 курсу (вірші І. Багряного, О. Олеся, Д. Павличка, Г. Смотрицького, В. Сосюри, В. Стуса, І. Франка, та ін.). Надзвичайно зворушливо й емоційно піднесено прозвучали ліричні перлини в артистичному декламуванні школярів: Вікторія Тудоран, Анна Іванькова, Микита Єпетровп, Павло Гавлицький
Студентка 4 курсу Інна Усатенко представила аудиторії фактологічне джерело – хронологію подій про багатовікову боротьбу тоталітарних імперій із українською мовою за монографією Півторака Г. П. «Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». Ці моторошні історичні факти не залишили нікого байдужим.
Окремим цікавим і пізнавальним мікросюжетом круглого столу стали наукові повідомлення магістрантів кафедри Галини Петрової та Анастасії Каплієнко, які запропонували увазі слухачів фрагменти власних спостережень і роздумів щодо проблем християнсько-гуманістичного сенсу слова та національної пам’яті народу як джерела збереження його ідентичності – історії, культури, мови.
Особливою блискіткою свята став діалог поетеси Кибкало Т. О. з аудиторією. Читання її віршів, щирі й довірливі міркування про слово в житті людини й народу загалом, власні поетичні спроби студентів (Титаренко Л.), музичний супровід, презентації нової літератури – усі ці складові проведеного заходу ще раз переконали присутніх в тому, що УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО, наснажене естетичною красою, філософською глибиною, заряджене енергією високого духу, катарсисної сили, моральних чеснот і вартощів, має усі підстави й могуття стояти віддано й твердо «на сторожі нації». І наш святий обов’язок – берегти рідне СЛОВО, плекати та возвеличувати його «нині і прісно і во віки віків».
Любов Титаренко, студентка 4 курсу
