26 жовтня в краєзнавчому музеї м. Рені відбулося відкриття персональної виставки «Бессарабські мотиви» Олександра Кари – Заслуженого художника України, голови Ізмаїльської міської організації Національного союзу художників України, доцента кафедри музичного і образотворчого мистецтва ІДГУ.
Виставка, присвячена Дню бессарабських болгар, стала помітною подією в культурному житті регіону. На відкритті були присутні журналісти Ренійського ТБ, місцевої та обласної преси («Топор», «Ренийский вестник»), болгарський історик Георгі Казанджієв, представники Центру національних культур у Ренійському районі М.А. Мунтян, Л.І. Олейник та ін. Привітати митця з відкриттям персональної виставки приїхали й колеги з ІДГУ: проф. Пастир І.В., проф. Лебеденко Н. П., проф. Шевчук Т. С. Тетяна Шевчук, яку нещодавно прийнято мистецтвознавцем в ІМО НСХУ за результатами її публікацій у галузі мистецтва, представила художню концепцію виставки О. Кари. Наведемо основні тези її доповіді:
«Експозиція налічує 11 картин. Невелика кількість представлених полотен компенсує їх якість, оскільки кожна картина художника містить у собі цілий космос. Це – вікно у світ побуту, історії, фольклору та міфології бессарабських болгар, ось уже більше двохсот років проживають у Буджаку. Центром експозиції є картина «Переселенці», на якій представлено сюжет з історії бессарабських болгар, пов’язаний з їх переселенням у Буджак. Легкого життя ці люди не шукали, розуміючи, що попереду їх чекає важка праця. На передньому плані зображена одна з таких сімей на возі з пожитками, яку супроводжує ангел. На задньому плані композиції представлена подвійна арка. Образ арки має глибоке символічне значення: в древніх ритуалах проходження через арку означало нове народження, закінчення певного етапу життя і початок нового. Звідси йде традиція проходження під аркою для молодят, будівництво тріумфальних арок для переможців та ін. Болгарські переселенці не знали, що їх чекає на новій землі, тому за однією з арок знаходиться порожнеча (перехід у небуття), а за іншою – символічні сходи, що ведуть до кращого життя, яку втілює образ будинку й окультуреного простору. Колірний фон картини поділений на дві частини: темно-синій (символ стабільності, вічності) стає знаком минулого, яке «обнулилося»; і блакитний, як небесний колір надії, забарвлює арочний простір невідомого майбутнього.
Сюжетом творчої композиції «Хоро» є традиційний болгарський танець, популярний також у гагаузів і румунів. В образотворчій ілюзії картини люди, які виконують танок, розпластані на площині, утворюючи певне коло, основою якого став один із артефактів протоболгарської культури – розета у формі семикутного диску, знайденого в столиці Дунайської Болгарії. Сім танцюючих персонажів повторюють семикутну форму розети, утворюючи подвійне коло в квадраті. Міфопоетична символіка подвійного кола, укладеного в квадрат, має універсальне значення: добовий і річний рух сонця, циклічна концепція часу (повторення пір року, дня і ночі, життя і смерті), втілює ідею єдності й нескінченності.
Картина «Мадарський вершник» О. Кари є художнім відтворенням наскального археологічної пам’ятки VIII століття, розташованої на 23-метровій висоті поблизу с. Мадара в північно-східній Болгарії. На ньому зображений наїзник (імовірно, болгарський хан Тервел), який встромляє спис у падаючого лева, собака і орел. На картині О. Кари «Мадарський вершник» є всі атрибути середньовічного барельєфа, розміщені на тлі семикутної булгарської розети з автентичним відтворенням рунічних символів. Звернення до символів середньовічної протоболгарської героїки у творчості митця свідчить про прагнення зберегти культурні ідентифікатори своєї історичної батьківщини.
Буджак завжди оспівується на полотнах художника як благодатний край, тихе притулок носіїв патріархальних цінностей. На полотні «На новій землі, під новим небом» зображено родину переселенців – скромних сільських трудівників. Їх підкреслено витягнуті фігури, характерні для іконічних зображень святих, викликають відчуття стрункості й височини: таким чином автор сакралізує побут, побудований на чесних і справедливих відносинах усередині громади. Картина «Сільське свято», на якій передано колективне приготування традиційних страв з тіста, доповнює ідею єдності громади: м’які пастельні тони створюють відчуття гармонії, підкріпленої символікою хліба як символу життя <…>».
Ренійське телебачення підготувало репортаж, з яким можна ознайомитися за посиланням
Ректорат ІДГУ, колектив кафедри музичного і образотворчого мистецтва й усі шанувальники мистецтва вітають Олександра Дмитровича Кару з відкриттям персональної виставки і бажають нових художніх відкриттів і натхнення.
Іван Пастир, професор
Тетяна Шевчук, професор
