Саме ці рядки геніального Каменяра, унікального українського інтелігента європейського засягу, якого Євген Маланюк справедливо назвав «Явленням національного інтелекту», супроводжували мої відчуття впродовж усього вебінару (15. 02. 2024 р.), присвяченого Міжнародному дню рідної мови. Враження від усього почутого й осмисленого після його роботи, переконують у важливості наукових та освітніх проблем, котрі обговорювались учасниками цього заходу, що його вже кілька років поспіль зорганізовують разом із багатьма науково-освітніми установами-партнерами Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України та Кафедра ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття».
У нинішній ситуації, коли «до бою чоловіцтво зі звірством стає» (І. Франко), збереження української ідентичності, відродження історичної пам’яті, утвердження української мови в усіх сферах життєвого простору, вочевидь, стали наріжними питаннями національної безпеки України, міцною запорукою нашої Перемоги. І в цьому сенсі надзвичайно потужною і реальною націєохоронною силою виступає українська мова як державна і, водночас, як рідна для кожного громадянина нашої держави. Її всеприсутність в науці й освіті, в культурі, літературі й мистецтві, у війську й політиці, в побутовому щоденні не залишають російському агресору жодних шансів. Саме в цьому ракурсі було окреслено ключові питання, винесені для обговорення програмою вебінару. Його учасниками (всього – понад 180!) були посланці з багатьох регіонів України. З-посеред них – представники різних сфер сучасного соціопростору нашої держави: громадські діячі, журналісти, науковці, здобувачі вищої освіти, аспіранти, докторанти, викладачі закладів фахової передвищої і вищої освіти, викладачі й методисти інститутів післядипломної педагогічної освіти, учителі загальноосвітніх і дошкільних закладів.
Про значущість окреслених для обговорення проблем переконливо говорив, покликаючись на важливі державні документи й внутрішні спонуки українців, Уповноважений із захисту державної мови, кандидат філологічних наук, доцент Кремінь Тарас Дмитрович, який впродовж зустрічі відповідав на численні наболілі питання учасників. На інтелектуальну й, воднораз, емоційну «струну» усіх присутніх налаштувало перемежоване поетичною образністю мотиваційне слово Лук’янової Лариси Борисівни – доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України, заслуженого діяча науки і техніки України, директорки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України. Неабиякий інтерес і пильну увагу викликали доповіді високих спікерів, добре знаних в Україні та поза її межами науковців: Гриценка Павла Юхимовича – доктора філологічних наук, професора, директора Інституту української мови НАН України, Почесного професора Ізмаїльського державного гуманітарного університету (тема: «Тернистий шлях українського мовного сьогодення») та Філіпчука Георгія Георгійовича – доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена НАПН України, почесного доктора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, заступника голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (Тема: «Українська мова – оберіг Ідентичності, Державності»). До глибини душі зворушили своєю емоційністю виступи докторки філософії у галузі освітніх, педагогічних наук, учительки української мови і літератури гімназії-інтернату №13 м. Києва, поетки Ходацької Ольги Миколаївни та її вихованців, учасників літературної студії «Джерела пружно б’ють», які відверто ділились своїми одкровеннями щодо ролі української мови в їхньому житті. «Маленькими й щирими українцями» назвала їх модераторка Вовк Мирослава Петрівна – доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу змісту і технологій педагогічної освіти Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, член Кафедри ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття». Для кожного з учасників вона знаходила своє, тільки йому адресоване слово, доповнюючи особистими, в кожному разі вельми посутніми й інформативними коментарями. Такими були її наснажені теплом і толерантністю звернення, адресовані Марусинець Маріанні Михайлівні – кандидату філологічних наук, старшому науковому співробітнику Науково-дослідного центру імені Тіводора Легоцькі, доценту кафедри історії та суспільних дисциплін Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ, Довганенко Ірині Валентинівні – вчительці історії гімназії-інтернату №13 м. Київ, Бику Василю Миколайовичу – журналісту, громадсько-культурному діячу, головному редактору «Газета де Герца», голові Чернівецького обласного товариства румунської культури ім. М. Емінеску.
Мені особисто випала честь уже втретє брати участь у науково-освітньому вебінарі такого високого рівня і представляти Ізмаїльський державний гуманітарний університет. Цьогоріч на пленарному засіданні я озвучила низку питань щодо місця та ролі краєзнавства в контексті актуальних стратегій сучасної національної освіти. Йшлося завперш про досвід та науково-методичні напрацювання в означеній педагогічній сфері викладачів кафедри української мови і літератури й університету в цілому, об’єднаних переконанням, що «Нема світу понад рідне» (Юрій Федькович) і що Українське Слово в нашому протистоянні «рускому міру» є тією могутньою зброєю, котра «здійма вражі голови з плеч» (Леся Українка).
Дякуючи модераторам, спікерам вебінару й усім учасникам, висловлюючи окреме спасибі Мирославі Петрівні Вовк, хочу завершити свої рефлексії словами Дмитра Павличка, які стали оптимістичним акордом «моцартівської прозорості» (Максим Рильський) нашої віри в Перемогу. Їх на завершальному, фактично підсумковому етапі заходу виконав акапело у власному музичному оздобленні Дерда Іван Михайлович – народний артист України, професор кафедри музики факультету педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича:
Моя ти – пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім’я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.
Тебе у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.
Так не засни в запиленому томі,
В неткнутій коленкоровій труні –
Дзвени в моїм і правнуковім домі!
Вебінар переконливо довів прийнятну не тільки для України, але й для усього демократичного світу тверду впевненість у тому, що в боротьбі з ненависним російським нападником-зайдою архіважливої ваги, як ніколи раніше, набуло сьогодні повнокровне й живильне українське Слово – вільнолюбне, патріотично наснажене Шевченковим імперативом «Борітеся – поборете!». Віримо в Перемогу, працюємо самовіддано заради переможного миру! Доземний поклін нашим героїчним захисникам! Слава Україні!
Професор кафедри української мови і літератури
Галина Райбедюк
