Прийнято вважати, ніби-то кожна людина здатна за своє життя написати хоча б одну книгу. Сьогодні, здається, легко стати письменником. Багато людей ведуть свої блоги, працюють копірайтерами. Зізнайтеся, напевно, в своїх мріях ви вже пишете чудовий роман (детектив, серію оповідань), який стає бестселером і лауреатом численних премій.
Уміння писати може стати в нагоді в найрізноманітніших ситуаціях, навіть якщо ви ніколи не мітили в журналістику і не планували стати письменником. Опис продуктів, прес-релізи, навіть написання статусів в Facebook – все це вимагає базових навичок того, що називають сторітеллінгом.
Ось і на факультеті іноземних мов Ізмаїльського державного університету слухачі курсу «Практикум з мовної комунікації» спробували себе в сторітеллінге. Було запропоновано два формати коротких оповідань – 50 слів і 120-180 слів. Роботи оцінювала волонтер Корпусу Миру Джен Саттон, яка працює на кафедрі англійської мови та перекладу, але зараз, як і всі ми, знаходиться на карантині – у себе вдома в штаті Огайо. Джен зізналася, що нелегко було зробити вибір, всі короткі оповідання дуже цікаві.
Отже, переможці конкурсу коротких оповідань (50-word stories) – студенти 4 курсу факультету іноземних мов (спеціальність – німецька та англійська мови):
1 місце – Раду Андрій «Never Again»,
2 місце – Ганган Іванна «Never Again»,
3 місце – Печененко Карина «A Holiday Romance», Кан Віталій «The Lie».
Бажаємо усім нових творчих перемог!
Andrew Radu
Never again
I would sway on the chipped wooden swing, staring off into the inky distance. My bare feet are cold and an ugly shade of purple. Every inch of exposed skin is covered in goose bumps. Shudders rage down my weather-beaten body. Winter is always the worst challenge I have to face. But I would choose this lifestyle as an alternative to a home one hundred times over. I would never return to an orphanage. Never again.
I hear my name whispered on the wind, and as if in a dream I raise my filthy face towards the sound. As my gaze focuses, I take in the five-man mob tearing towards my frozen form. Just when I thought I wouldn’t have to run again; these men prove me wrong.
Ivanna Gangan
Never again
When I returned one night from the store, I suddenly saw that they were watching me. At first I did not give due attention to this, since it was not so obvious. It was pretty late and dark. Ten minutes later, I discovered that the dark figure was following me. I was confused and did not know what to do. Another five minutes passed in insane fear. And then he is approaching me, we are separated by five meters, three, one … Suddenly he turns in a completely different direction. It seems I myself invented nonsense, but in the end I realized that I would never go home late anymore.
Karina Pechenenko
A holiday romance
Almost everyone dreams of a holiday romance. Even those girls who have their own favorites. Many say that this is not considered treason. The most interesting thing about such romantic relationships is that the lovers show such care for each other from the first days, as if a Golden wedding is just around the corner. Then the days pass. It is necessary to leave. Someone will leave first. Railway station. A tearful farewell. Exchange of phone numbers. This is a courtesy. None of them will ever call. No one needs this, because a holiday romance is a novel without a sequel. It has an exact end date, and this date is on the return ticket.
Vitaliy Kan
The Lie
He often lied to his mother. When he spoke to her on the phone, he said that he was doing well but she could hardly believe him. He intentionally said that he had money and that he was feeling good, when in fact he was very anxious. He didn’t do it from malice, but to protect her from unease and anxiety. But the mother’s heart always knows and feels when something is wrong.
Шиляєва Т.В., викладач кафедри
англійської мови та перекладу
