«Є поети для епох…»: у Свято-День нашої ПОЕТЕСИ!

Здавалось би, що в День народження геніальної Ліни Костенко соціальні мережі мали б зарясніти вітаннями, рефлексіями, оцінками, зізнаннями, прозріннями,  каяттям…  Але, на жаль, «на всіх язиках все мовчить…». Може, тому, що якось лячно підступитись упритул до винятково рідкісної чистоти. Може, через власну недосконалість й інші наші недо-…, недо-…, недо-…  Проте все ж таки привітаймо незрівнянно талановиту й криштально правдиву нашу Ліну Костенко. Попросімо Всевишнього якомога  довше дати нам щастя відчувати її присутність у нашому земному бутті, мати можливість чути її прогностичні, дещо категоричні імперативи. Прислухаймось. Може, перестанемо ходити колами трагічної нашої історії. Може, оберемо нарешті інший шлях…

 

Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.

 

Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.

 

Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда.

 

Многія і Благія літа Вам, Ваша Високосте, Ліно Василівно, Богом дана нам задля наших  прозрінь. ..

Професор Галина Райбедюк