Українській нації довелося пережити багато жахливих подій, про які раніше не могли й подумати в ХХІ столітті, та сьогодні історія безжальна… Вона назавжди закарбується у серцях українців нестерпним болем, що з року в рік нагадуватиме сумний початок 2014-го…
У цей день ми схиляємо голови в пам’ять про тих, хто віддав своє життя за європейське майбутнє України.
20 лютого з нагоди вшанування п’ятої річниці пам’яті Героїв Небесної сотні в Ізмаїльському військово-морському ліцеї відбувся круглий стіл «Герої не вмирають», в якому взяв участь Євгеній Герасимов, студент І курсу факультету управління, адміністрування та інформаційних технологій ІДГУ (наукові керівники Світлана Кравченко і Наталія Рябова, фахівці Центру громадянської освіти ІДГУ).
Директор ІВМЛ наголосила на важливості подій, які сталися під час Революції гідності та змінах, що відбулися в кожному з нас. А студентській молоді побажала змінювати на краще світ довкола себе завдяки активній громадянській позиції.
Учасники заходу у своїх виступах розповідали про події на Майдані в січні-лютому 2014 року.
Яскравою була промова Євгенія Герасимова, який зазначив, що найжахливіші події відбулися з 18 по 20 лютого. Саме в цей час були поранені більш як тисяча протестувальників. Понад сто людей загинули, більшість із них – молодь, сьогодні ми називаємо їх Небесною Сотнею.
Під час заходу проведено Акцію єднання та вшанування пам’яті загиблих за європейське майбутнє України. Учасники вирізали паперових ангелів – символів Героїв Небесної Сотні.
На знак скорботи всі присутні вшанували пам’ять полеглих у боротьбі за Українську державу хвилиною мовчання.
Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти ІДГУ
