15 лютого в Україні вшановують всіх тих, хто брав участь в бойових діях на території інших держав.
В ІДГУ організовано та проведено захід «Ціна чужої війни».
МЕТА: ознайомити студентів з основними подіями афганської війни, вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль.
Фахівці Центру громадянської освіти ІДГУ обговорювали зі студентами І курсу дошкільної освіти з другою спеціальністю практична психологія та 016 спеціальна освіта (під керівництвом викладача кафедри загальної та практичної психології Людмили Прокоф’євої) передумови та хід війн, в яких загинули українські солдати. Поставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація.
Після перегляду документальної стрічки «Афганістан», студентам було запропоновано відповісти на питання «За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?» та висловити свої думки.
За 28 років близько 39 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України отримали бойовий досвід у міжнародних миротворчих операціях на територіях майже двадцяти країн світу. Серед них колишня Союзна Республіка Югославія (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Східна Славонія, Македонія, Косово), країни Близького та Середнього Сходу (Південний Ліван, Кувейт, Ірак), країни Африканського континенту (Ангола, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Ефіопія та Еритрея, Кот-д’Івуар), Грузія, Таджикистан, Гватемала та Афганістан.
Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. Близько ста п’ятдесяти тисяч українців пройшли через горнило «афганської війни», тисячі українців не повернулись та вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон.
Сьогодні багато колишніх миротворців, які брали участь в бойових діях на території інших держав, захищають нашу державу на Сході від окупантів. Можна переосмислити все, але є вічні моральні цінності, які не підвладні часу.
Завдання молодого покоління – знати події історії, вшановувати пам’ять загиблих, пам’ятати їх героїчні вчинки і допомагати живим. Ми хотіли б, щоб у круговерті сьогоднішніх нелегких буднів молодь не забувала про найсвятіше: пам’ять потрібна не мертвим – пам’ять потрібна живим.
Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти ІДГУ
