НЕЗАБУТНІЙ УЧИТЕЛЬ…: до 100-річчя від дня народження професора Григорія Андрійовича В’язовського

Міркуючи про ієрархію письменників, Марина Цвєтаєва поділяла їх на видатних, великих і високих. Григорій Андрійович В’язовський належить до людей високої духовної культури. Його постать як літературознавця й педагога незаперечна, масштабність особистості загальновизнана в межах усієї України. Говорити про Григорія Андрійовича непросто, бо це людина неординарна. Рідкісний ерудит, блискучий учений, талановитий викладач, високоморальна й потужна особистість… У всьому, за що він брався у своєму житті, досягав незаперечних результатів (чого тільки вартий підручник «Теорія літератури», рівного якому знайти важко й сьогодні).

 

Григорій Андрійович, як і всі по-справжньому унікальні особистості, вирізнявся з-поміж викладацького середовища Одеського національного (натоді – державного) університету імені І. І. Мечникова винятковою скромністю. У своїх діях і вчинках не намагався досягти зовнішнього ефекту. Ніколи не робив поспішних висновків, уникав прийняття шаблонних рішень. У найгостріших критичних ситуаціях неодмінно зберігав присутність духу, володіння собою, витримку й порядність, неймовірну працьовитість.

 

З погляду прожитих літ і кількадесятилітнього досвіду викладацької праці у вищому навчальному закладі розумію, що науку самостійно мислити, віднаходити оригінальні рішення, формувати власний погляд на проблему чи явище, відгранювати науковий і педагогічний хист, просто – бути людиною, ми, випускники 1985 року філологічного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, перейняли від незабутнього Григорія Андрійовича. Згадується перше враження від знайомства з Учителем. Якби сьогодні спитали про те, як одним словом висловити відчуття цього враження, мабуть, і тоді, й зараз передала б його одним смислоємним, ваговитим і значущим словом – «ОСЯЯННЯ».

 

Відомо, що неординарні особистості володіють мистецтвом заряджати світ високою енергією; вони здатні випромінювати добро й гідність, любов і мудрість. Григорій Андрійович володів невидимою силою, котра невимушено, однак переконливо спонукала до доброчинностей, ненастанної праці над собою. Найбільшою наукою стало для мене підтверджене життям і працею Учителя сковородинівське кредо: «Пізнай самого себе, шукай у власних глибинах…». Прошу усіх, хто мав щастя ЧУТИ Григорія Андрійовича, згадати його сьогодні добрим словом, подякувати йому за високу науку бути Людиною!!!

 

Із вдячністю та глибокою шаною – учениця професора Григорія Андрійовича В’язовського, нині – професор кафедри української мови та літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету
Галина Райбедюк (Навізовська).