«Герої живуть поряд із нами»

зустріч з воїнами- учасниками АТО

16 жовтня в конференц-залі ІДГУ відбувся круглий стіл, присвячений Дню захисника України та 76 річниці створення УПА.

 

Кожного ранку ми прокидаємось з надією, що сьогодні все буде добре. Нарешті ми почуємо таку бажану новину, що стало спокійно і тихо на Сході нашої держави.
Але, на жаль, із засобів масової інформації ми чуємо про нові постріли градів, які забирають знову молоді життя. Та все ж живемо із вірою в те, що відстоїмо незалежність і цілісність нашої держави.

 

Мета круглого столу: виховувати глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; формувати активну громадянську позицію студентів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, повагу, толерантність до інших народів, віру в краще майбутнє України.

 

«Важка це праця захищати мир! Багато чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато з них пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України»,- відкрила захід Наталія Будзило, Директор Центру громадянської освіти ІДГУ.

 

Учасниками круглого столу були:

Микола Віпна, учасник бойових дій в зоні АТО;
Олена Аршинова, керівник ГО «Центр реабілітації ветеранів АТО», керівник волонтерського руху підрозділу «Комітет дружин та матерів прикордонників»;
Наталія Кальчєва, волонтер, мати бійця АТО;
Валентина Шевченко, волонтер, ветеран освіти;
Інна Руденко, волонтер;
Сейфулла Рашидов, професор ІДГУ.

«Чимало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Та війна не обійшла нашу державу і тепер. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат в зоні АТО.
Нещодавно ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Буремний лютий 2014 року назавжди розділив історію України на «до» і «після» Революції Гідності. Ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положимо за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі», – розпочала розмову Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти ІДГУ.

 

Наталія Юріївна Кальчева розповила студентам про життя свого батька, який загинув від рук НКВС, про воїнів УПА, які захищали Україну не тільки на Заході країни, але і на Півдні. Зокрема в Одесі досі живий боєць УПА, який захищав Україну до останнього і не зрадив своїм переконанням про вільну Україну.

 

Цікаві зворушливі розповіді про бої із сепаратистами, настрій військових та добровольців донесла молоді Олена. Олена розповила присутнім про умови життя бійців, продемонструвала фото та відеодокументи із зони бойових дій, продемонструвала засоби особистого захисту, військові обладунки.
Емоційна розповідь Миколи Віпни була наскрізь пронизана любов’ю до України, прагненням українських військових захищати рідну землю. Це людина сильної волі, міцного характеру, впевнений в собі, справжній патріот України.
З глибоким сумом та болем в очах Микола ділився спогадами, розповідав, що пережив за час, проведений в зоні АТО, про життя на війні, про те, як боронилися і наступали, про допомогу волонтерів, про солдатську єдність та братерство. Ретельно підбираючи слова, мужній воїн описував жахіття цієї нав’язаної нам війни. З тремтінням у голосі згадував своїх побратимів, які навічно залишилися лежати у донецькій землі.
Говорив про військові будні зі сльозами на очах, а в залі панувала тиша…

 

Професор Сейфулла Рашидов поділився розповідями про факти окупації російськими військами Луганської області, де він працював викладачем в університеті: «Тільки тепер ми, напевно, усвідомили, що означають такі звичайні слова як незалежний, вільний. Усвідомили, як це бути справжніми патріотами, яке велике значення мають слова нашого гімну, який рідний і дорогий нам наш синьо-жовтий прапор. Це пробудження свідомості, і воно сколихнуло всю Україну від наймолодшого до найстаршого».

 

Валентина Володимирівна Шевченко наголосила про необхідність об’єднуватися задля перемоги над агресором й побажала студентам вчитися критично думати, не відсторонятися від сьогодення та своїми вчинками допомагати здобувати перемогу на освітньому фронті.

 

Директор Центру громадянської освіти ІДГУ Наталія Будзило поділилася думками про важливість патріотичного виховання молоді серед майбутніх вчителів: «Неможливо без хвилювання і сліз дивитися на події, які охопили Схід країни, де замість дзвінкого дитячого сміху «говорять гармати». І саме в такий нелегкий час Україна-мати бачить своїх синів-героїв такими, які вірні обов’язку, мають неабияку волю до перемоги. Я дуже пишаюся своїм сином, який боронив нашу Україну в Криму».

 

Кожен з учасників круглого столу висловив думку про те, що тільки в єдності наша сила. І хоча захисники родом з різних куточків України: з Львова, Сум, Вінниці, Донецька та мета в них одна – захищати мир на незалежній, єдиній, неподільній рідній землі.

 

Слова подяки та шани від ЦГО, всього професорсько-викладацького складу та студентської молоді всім воїнам АТО та учасникам зустрічі за їхню мужність, силу волі, витривалість прозвучали з вуст фахівця ЦГО Наталії Рябової: «Такі зустрічі залишають у молодих душах віру у краще майбутнє України і нестримне бажання бути схожими на тих, хто зараз захищає суверенітет, свободу і цілісність нашої держави, допоможуть молоді на прикладі воїнів АТО навчитися шанобливому ставленню до Батьківщини, а також зрозуміти, що Україна єдина, неподільна і миролюбна держава та відчути гордість за наших захисників Вітчизни».
На згадку про незабутню зворушливу зустріч всі учасники зробили фото на пам’ять.

 

«Мрія про Україну»

Коли я мрію, то здається, усе лихе у раз минеться,

Моя розквітне Україна, мине лиха оця година.

Із мрій будується майбутнє, думки – це щось могутнє!

Трудитись, мріяти, любить… Тоді ми зможем все зробить!

Перемогти хвороби, зло, і ворогів звести на тло.

Побудувати мир і лад, і посадити дивний сад,

Засіять ниви, хліб зростить, і навіть в космос полетіть!

Здолати  бідність і тривоги, і будувать нові дороги,

І йти в майбутнє, сміло йти до європейської мети.

І моя мрія, наче птах, веде мене крізь час і страх…

І ось воно наше майбутнє: щасливе, світле, незабутнє.

Веселі посмішки людей, і школи сповнені дітей…

Пенсіонер на відпочинку, і жебраків нема на ринку…

На вулицях нема сміття…кругом любов, кругом життя…

І ллється радісно навколо моя вкраїнська рідна мова!

Мої ви браття, українці! Ми з вами згинем поодинці,

Весь безлад, зло і страх, лише у наших головах –

Якщо ми змінимось самі і не сприятимем війні,

Ми знов щасливі з вами будем … коли повіримо у чудо.

Світлана Кравченко, фахівець Центру громадянської освіти ІДГУ