Десятого жовтня на факультеті української філології та соціальних наук відбулося дійство, приурочене Дню Учителя. До пошанування цієї, безумовно, безцінної та благородної професії долучилися декан, завідувач і викладачі кафедри української мови та літератури, студенти ІІІ та ІV курсів факультету української філології та соціальних наук, факультету іноземних мов та педагогічного факультету. Під час прослуховування запису пісні Андрія Малишка «Вчителька», котра зарядила атмосферу особливою енергетикою, зі щирою посмішкою на обличчі та сльозами вдячності на очах усі присутні мали змогу згадати свою першу вчительку, свого класного керівника, викладачів вишу й просто тих людей, котрі на життєвому шляху кожного закарбували світлий спогад про незабутні уроки…
Професор кафедри української мови та літератури Райбедюк Г. Б. у зверненні до аудиторії відзначила сакральність професії Учителя, наголосивши на тому, що найпершими нашими вчителями, яким маємо бути уклінно вдячні, є батьки. Галина Богданівна довірливо розповіла присутнім про своїх учителів – від першої шкільної вчительки Ірини Йосипівни й до Педагога-наставника з великої літери Зарудняка Олександра Андрійовича. Щемними були спогади й роздуми декана Чорної Л. В. Ліана Володимирівна підкреслила, що наші вчителі завжди радіють з наших перемог і сумують через наші поразки. Вони відривають від себе клаптик душі, вкладаючи частину себе в наші серця. Тому ми маємо пам’ятати про тих, хто показав нам дорогу й підказав, як нею йти. Теплим словом згадала декан про свого наукового керівника професора Тичину Анатолія Костянтиновича.
Магістрантка кафедри Марина Коваль представила цікаву презентацію історії свята у світовому масштабі – від витоків і до сьогодення. Неабиякий інтерес для присутніх справили наведені нею факти про нагороди й відзнаки, номінації та премії у педагогічній сфері, а також калейдоскоп афоризмів і фрагментів художніх творів багатьох авторів – від античності й Григорія Сковороди і до сучасності.
Окремим, не менш цікавим мікросюжетом дійства став виступ магістрантки Галини Петрової. Вона розповіла присутнім про свої враження від участі у регіональному освітньому форумі «Педагогічні ідеї Василя Сухомлинського в Новій українській школі», модератором якого стала кафедра загальної педагогіки, дошкільної, початкової та спеціальної освіти й особисто декан педагогічного факультету професор Кічук Н. В. Доповідачка висловила щиру вдячність організаторам форуму й продемонструвала особисту презентацію «Розповідь про неспокій: студентська молодь з його високістю Вчителем», з якою вона виступала перед учасниками цього високого науково-практичного заходу. Неабияке пожвавлення викликала у студентів та викладачів інформація про призначення магістрантці Галині Петровій іменної академічної стипендії імені Івана Стешенка. Її привітала, подарувавши власний посібник, науковий керівник проф. Райбедюк Г. Б.
Голова студентської ради Дмитро Дарчук у своєму емоційному виступі поділився фактами зі свого власного життя. Виявилось, що вже декілька поколінь його родини навчалися в нашому рідному Ізмаїльському державному гуманітарному університеті, чим він, безперечно, дуже пишається. Дмитро подякував учителям за ґрунтовні знання й від імені студентської громади пообіцяв гідно продовжувати їх добрі справи.
Особливого колориту дійству надали поетичні перлини про Вчителя, котрі емоційно донесли до присутніх студенти третього курсу.
Загалом зустріч відбулася у теплій, певною мірою, навіть родинній атмосфері. Кожен із присутніх зміг зворушливо поділитись думками, посумувати за своїми шкільними роками, а дехто – й за студентськими. Ми всі – майбутні вчителі! Тому ця тема не могла пройти повз наші душі, а зосталась глибоко всередині. Наш життєвий шлях ще не визначений остаточно, проте уже той факт, що усі ми, студенти університету, обрали фах Учителя свідчить про нашу майбутню Долю. Поки це тільки мрія. Проте так хочеться, щоби на кожному етапі нашого майбутнього можна було повторити слова геніальної Ліни Костенко, які прозвучали як заключний і вельми оптимістичний акорд:
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Праця педагога, його життя непросте… Та хіба є щось важливіше від допитливих очей навпроти? Хіба є щось зворушливіше, ніж «Спасибі, дорогий УЧИТЕЛЮ!». Тому, як влучно й лірично сказав у своєму зверненні до Учителя В. Сосюра, «завжди, завжди, як сонячний салют, / для нас сіяє подвигом високим / Твій благородний, безкорисний труд…»
Матеріал підготувала студентка 4 курсу факультету української філології та соціальних наук Валентина Титаренко
Світлини студентки третього курсу Ганни Маслової
