Світ… Він поділений на держави, народи, етноси та вірування. Але головне завдання сьогодення – знайти порозуміння серед мешканців Європи та виховати толерантність в серцях і головах людей. Саме такою ідеєю був пронизаний міжнародний міжрелігійний семінар – тренінг «КОВЧЕГ-2018», в якому взяли участь студенти Ізмаїльського університету Урсол Ольга, Литвинова Марія, Дарчук Дмитро.
Цей захід проводиться вже 13 років поспіль, а його організаторами традиційно виступають Український католицький університет, Конгрес національних громад, Український інститут вивчення голокосту «Ткума», Генеральний консул Республіки Польща, Єврейський фонд Claims.
З першого по восьме липня 2018 року студенти чотирьох етнічних спільнот (українці, поляки, євреї, кримські татари) спілкувалися, навчалися, слухали лекції, брали участь в тренінгах, вчилися розуміти та сприймати один одного. Молодь ІДГУ представляла українську групу учасників.
Нічого нe пeрeдчуваючи, першого липня Ольга та Дмитро спокійно збирали речі до своїх рідних країв, але дзвінок ректора ІДГУ Я. В. Кічука вніс кардинальні зміни в подальший перебіг подій. Ризикуючи стати пасажирами бeзбілeтниками, студенти вирушили в дорогу, щоби гідно представити Придунайський Гарвард на «Ковчeзі».
Доїхавши до Львова та прибувши на місце зустрічі всіх учасників семінару-тренінгу (Львівський палац культури ім. Гната Хоткeвича) разом ми вирушили до чарівного селища Більшівці на Івано-Франківщині.
На семінарі зібралося багато цікавих, креативних та неординарних особистостей. Протягом восьми днів ми спілкувалися з eкс-рeктором Українського католицького університету, директором інституту церкви Мирославом Мариновичем; правозахисником та Прeзидeнтом Конгресу національних громад Йосифом Зіссeльсом; доктором історичних наук Олегом Павлишиним; директором Українського інституту вивчення голокосту «Ткума» Ігорем Щупаком. На форумі виступало багато майстрів, музикантів, політиків, церковних діячів тощо.
Але найголовнішими людьми на проекті була молодь: сучасна та патріотична, вірна та вихована, толерантна та відкрита до всього нового. Чотири національності злились в одне ціле, жили одним спільним організмом, одними думками, одними проблемами, пізнавали традиції та звичаї різних народів, співали пісні і танцювали народні танці, жили, підтримуючи один одного. На завжди і не все було гладко – іноді занадто «горячи голови» намагалися нав’язати свої думки та погляди, продемонструвати свою національну перевагу, але нам вдавалося знаходити спільну мову, спільну думку і знову ставали єдиним цілим – європейською молоддю, що прагне змін, миру, порозуміння.
У програмі семінару були лекції провідного історика І. Щупака, психологічні тренінги від Л. Козіноі, інтеграційні заходи, дискусійні години у формі відкритого мікрофону. Всі разом – поляки й татари, євреї й українці – брали участь у проведенні свят Святої Суботи та Шабату, приготуванні національних страв, майстер-класах від майстрів з гончарства, народної вибійки тощо. Ми провели багато цікавих вечорів, присвячених питанням формування національних традицій, відкрито обговорювали трагічні, а іноді й ганебні помилки в нашому спільному історичному минулому…
Обов’язковим завданням для кожної з груп було представлення традицій свого народу – на це виділявся цілий день. Іншими словами, кожна делегація мала домовитися з кухнею та допомогти приготувати національні страви, підготувати презентацію про історію і традиції свого народу, заспівати самим та навчити інших народним пісням, організувати свій власний майстeр-клас, зробити в цілому так, щоб цей день сподобався учасникам та викликав у них бажання детальніше познайомитися з історією та культурою іншого народу. В день української культури ми нагодували Ковчег борщем, варениками та баношем; презентували історію нашого народу, поспівали наших пісень… Важливо, що прокидаючись кожного ранку, ми всі чекали на новий, яскравий та незабутній день, в якому обов’язково будуть обійми з новими друзями, спільні бесіди та дискусії, відкриті розмови про історичне минуле та сьогодення наших народів. І кожного дня всі із задоволенням танцювали, співали, дивилися виступи народних колективів. Ми всі просто закохалися в народні єврейські страви, із задоволенням намагалися спілкуватися кримськотатарською, слухали і танцювали під польську народну музику, навчили всіх співати наші українські народні пісні. А вечори біля багаття традиційно закінчувалися далеко опівночі…
В програмі семінару була екскурсія до концентраційного табору Аушвіц-Біркeнау (м. Освєнцім, Польща), в якому під час Другої світової війни було закатовано майже 2 млн. людей, серед яких переважну більшість становили євреї… Екскурсія по табору для багатьох стала емоційним шоком; ми йшли по тих приміщеннях, камерах, бараках, крематоріях зі сльозами на очах…
Після закінчення семінару нам дуже не хотілося прощатися з новими друзями, й тому ще кілька днів ми провели у Львові, продовжуючи наші дискусії, обмін думками, знайомлячись з таким старовинним і таким сучасним містом Лева!
Семінар став для нас дійсною молодіжною відкритою платформою спілкування і навчання. Саме тут було закладено дружні стосунки між представниками молоді різних народів, країн і вірувань; вироблено нові перспективні спільні ідеї та проекти. В соціальній мережі було відкрито сторінку спільноти шанувальників націй. Так, не на словах, а на ділі ми відчули – що значить бути толерантним! Головне, що ми зрозуміли – кожна нація є унікальною. А ми – люди, представники різних народів і вірувань, маємо краще пізнати один одного, навчати та навчатися, отримувати та віддавати, допомагати своїй країні і робити все саме найкраще для свого народу – бо ми – майбутнє нашої нації, і саме нам обертати надалі колесо історії.
Я подумки обіймаю всіх і кожного з учасників та організаторів семінару, й впевнено говорю – ми обов’язково ще зустрінемось! На проекті чи на екскурсії, в парламентській залі чи в Секретаріаті ООН! Я вірю і знаю – набуті на семінарі знання і навички ми обов’язково втілимо в життя, а пережиті на проекті емоції не забудемо ніколи. Тому що Ми – єдине ціле, єдиний організм, єдиний вірус, який шириться світом – вірус добра, злагоди, поваги, розуміння і толерантності!!!
Від студентів нашого університету хочу сказати велике дякую шановному пану ректорові ІДГУ Ярославу Валерійовичу Кічуку за Ваше добре серце і щирість душі, за Ваш оптимізм і безцінну працю, Ваші поради і підтримку!
Дмитро Дарчук, студент ІІ курсу ФУФСН ІДГУ
